Постанова
іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 473/4471/18
провадження № 51-4838км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Ємця І.І.,
захисника Записного Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Оберемка Д.В. на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150190001086, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 2 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку, рухом товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів, на строк 1 рік;
- за ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку, рухом товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквіваленті, на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку, рухом товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів, на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з веденням бухгалтерського обліку, рухом товарно-матеріальних цінностей, грошей та їх еквівалентів, на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Вознесенського районного споживчого товариства Миколаївської облспоживспілки Укркоопспілки (далі - Вознесенського РСТ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 132 361 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді головного бухгалтера Вознесенського РСТ, будучи службовою особою, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи на робочому місці на вул. Одеській, 35 у м. Вознесенську Миколаївської області, використовуючи персональний комп`ютер, 28 квітня 2016 року вніс завідомо неправдиві дані до офіційного документа, а саме електронної відомості нарахування коштів (заробітна плата і аванс) на картковий рахунок співробітників за квітень 2016 рік, що виразилось у безпідставному завищенні суми, призначеної до виплати, тобто збільшив на 2400 грн платіж, адресований на картковий рахунок в АТ "УкрСиббанк" на його ім`я, та направив її у банк, що стало підставою для зайвого нарахування за рахунок коштів товариства на його картковий банківський рахунок цих коштів, якими він розпорядився на власний розсуд. За таких же обставин ОСОБА_1 у період з червня 2016 року по червень 2018 року повторно вчинив 23 епізоди заволодіння грошовими коштами Вознесенського РСТ. Таким чином, ОСОБА_1 заволодів коштами цього товариства на загальну суму 132 361 грн, чим завдав матеріальну шкоду на вказану суму.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Оберемок Д.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржені судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що стороні захисту не надано доступу до матеріалів досудового розслідування, чим порушено вимоги ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 291 КПК. Вказує на те, що розмір нарахованої та виплаченої засудженому заробітної плати був погоджений із головою правління Вознесенського РСТ. На думку захисника, висновки суду ґрунтуються на недопустимих та недостовірних доказах. Вважає, що вчинені засудженим діяння охоплювались єдиним умислом та утворюють продовжуваний злочин, тому в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 191 КК, відсутня кваліфікуюча ознака "повторність".
Представник Вознесенського РСТ ОСОБА_4 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 без змін. Зазначає, що засуджений будь-яких заходів для відшкодування заподіяної товариству шкоди не вживав та ухиляється від відбування призначеного покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Записний Д.Ю. підтримав касаційну скаргу. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК, ґрунтується на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема такий висновок місцевий суд обґрунтував показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони у червні 2018 року під час проведення інвентаризації бухгалтерських документів та звірки їх із банківськими платіжними документами за електронною системою банку виявили, що заробітна плата ОСОБА_1 у кожному місяці 2017-2018 років значно вища, ніж у голови правління ОСОБА_4, та повідомили про це останньому. Також свідок ОСОБА_5 у суді пояснила, що заробітна плата працівникам Вознесенського РСТ у касі не видавалась, оскільки електронні платіжні документи формував головний бухгалтер ОСОБА_1, на підставі яких банківською установою здійснювалося нарахування коштів, що надходили на їх карткові банківські рахунки.
При цьому суд правильно визнав показання свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами, підстав не довіряти їм у суду не було. Мотивів для обмови свідками засудженого судом не встановлено.
Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджено: копією заяви засудженого від 05 травня 2015 року про надання згоди на призначення на посаду головного бухгалтера Вознесенського РСТ; копіями статуту цього товариства, положення про головного бухгалтера та його посадової інструкції, відповідно до яких він наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями; копіями штатних розписів апарату управління товариства за 2015-2018 роки та розпоряджень правління товариства від 05 серпня 2016 року № 32, від 03 серпня 2017 року № 95, від 04 грудня 2017 року № 163 про покладення виконання обов`язків голови правління на час відпустки ОСОБА_4 на головного бухгалтера ОСОБА_1 ; електронними відомостями нарахування коштів на карткові рахунки співробітників товариства з квітня 2016 року по травень 2018 року; відомостями нарахування коштів з квітня 2016 року по серпень 2017 року; роздруківкою відомостей про рух коштів на банківському картковому рахунку засудженого; висновками почеркознавчої експертизи від 28 вересня 2018 року № 427 та економічної експертизи від 12 листопада 2018 року № 64, згідно з якою різниця між нарахованою до видачі та фактично виплаченою заробітною платою головного бухгалтера Вознесенського РСТ у період з квітня 2016 року по червень 2018 року становить 132 361 грн, а також іншими письмовими доказами, зміст яких відображено у вироку.