Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 320/612/16-ц
провадження № 61-37400св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - Державне підприємство "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року у складі судді Горбачової Ю. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Запоріжжястандартметрологія") про стягнення несвоєчасно сплаченої заробітної плати, збитків та моральної шкоди, який в процесі розгляду справи уточнив.
Позовна заява мотивована тим, що наказом від 26 жовтня 2011 року № 90/ОС ОСОБА_3 звільнений з посади директора Мелітопольської філії ДП "Запоріжжястандартметрологія" на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівника філії. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2012 року його звільнення визнано незаконним, він був поновлений на роботі та з відповідача на його користь стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу і моральна шкода.
Незважаючи на те, що судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягало негайному виконанню, він був поновлений на роботі лише 22 липня 2013 року, а 01 жовтня 2013 року - звільнений з посади.
За період з липня по жовтень 2013 року ОСОБА_3 сплачено заробітну плату у розмірі 9 000,00 грн. При її розрахунку відповідач брав за основу його посадовий оклад у розмірі 4 000,00 грн, однак, як встановлено рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2012 року, його середньоденна заробітна плата складала 331,10 грн. Тобто, за час роботи з 22 липня 2013 року по 01 жовтня 2013 року відповідач мав сплатити йому заробіток у розмірі 15 891,84 грн (48 днів х 331,08 грн, де 48 днів - кількість робочих днів відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2012 року "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 pік"). Таким чином заборгованість по заробітній платі складала 6 891,84 грн.
Крім того, ОСОБА_3 зазначав, що відповідно до колективного договору підприємства працівнику виплачується винагорода за підсумками роботи за рік. Винагорода за 2011, 2013 роки, що становить 14 000,00 грн, йому не нараховувалася та не виплачувалася, що є порушенням його прав.
У 2013 році він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області із заявою про перерахунок його пенсії, однак такий зроблено не було на підставі того, що відповідачем у даній справі своєчасно не надано звіт в систему персоніфікованого обліку. Позивач посилався на те, що у зв`язку з викладеним станом на 01 квітня 2016 року він недоотримав пенсійні виплати у сумі 4 932,84 грн та продовжував щомісячно недоотримувати пенсію у розмірі 129,36 грн.
ОСОБА_3 вважав, щонеправомірними діями ДП "Запоріжжястандартметрологія" йому також була спричинена моральна шкода, оскільки він потерпів моральні страждання, переніс психоемоційний стрес, який негативно відобразився на стані його самопочуття і порушив існуючий спосіб його життя.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з ДП "Запоріжжястандартметрологія" на його користь несвоєчасно сплачену заробітну плату у розмірі 6 891,84 грн, збитки у розмірі 4 932,84 грн, щомісячні збитки в сумі 129,36 грн, починаючи з 01 квітня 2016 року, винагороду за 2011, 2013 роки у розмірі 14 000,00 грн, а також моральну шкоду в сумі 14 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Запоріжжястандартметрологія" на користь ОСОБА_3 майнові збитки в розмірі 4 932,84 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Зобов`язано ДП "Запоріжжястандартметрологія" виплатити ОСОБА_3 винагороду за 2011 рік та за період з 01 січня 2013 року по 01 жовтня 2013 року, виходячи з середньомісячної заробітної плати директора Мелітопольської філії ДП "Запоріжжястандартметрологія", у відповідності до Положення про виплату винагороди за результатами роботи за рік працівників ДП "Запоріжжястандартметрологія". В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нарахування заробітної плати та оплати за час відпустки і тимчасової непрацездатності з часу поновлення позивача на роботі і по день його звільнення здійснювалося у відповідності з вимогами законодавства, тому посилання на необхідність здійснення розрахунку цих виплат, виходячи з середньоденного розміру заробітної плати, встановленої у рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2012 року, є безпідставним. Також суд виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 у 2011 році та затримки у виконанні рішення суду про його поновлення на роботі, позивач не отримав винагороду, яка виплачується працівникам за результатами роботи за відпрацьовані 2011 та 2013 роки. Суд визнав, що відповідач повинен відновити порушене право позивача та виплатити винагороду за 2011 рік у розмірі, який слід обчислити, виходячи з підсумків роботи підприємства та займаної позивачем посади на той час, а також виплатити винагороду за 2013 рік за період з 01 січня 2013 року по день звільнення, тобто по 01 жовтня 2013 року, за вирахуванням суми винагороди, виплаченої на підставі наказу про звільнення. Оскільки обставина щодо несвоєчасної передачі даних підприємством до системи персоніфікованого обліку визнана ДП "Запоріжжястандартметрологія" в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано вимагав відшкодування 4 932,84 грн збитків, які він отримав від неправомірних дій відповідача внаслідок недоотримання цієї суми станом на 01 квітня 2016 року. Щодо стягнення недоотриманих сум пенсії у розмірі 129,36 грн суд першої інстанції визнав, що вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки суд не може встановити, чи буде порушено право позивача у майбутньому. Щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку, що такі мають бути задоволені частково, виходячи з того, що у своїй позовній заяві ОСОБА_3 не навів достатніх доказів завдання відповідачем моральної шкоди на суму 14 000,00 грн. З урахуванням встановлених обставин справи, наявності порушень трудових прав позивача з боку відповідача, суд виходячи з принципів розумності та справедливості визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн, який визнав достатнім для компенсації моральних страждань, понесених позивачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) дана належна оцінка доказам у справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній ОСОБА_3 частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні заробітної плати у розмірі 6 891,84 грн, винагороди за підсумками роботи за 2011, 2013 роки у розмірі 14 000,00 грн, щомісячних збитків за період з 01 квітня 2016 року по час ухвалення рішення у загальному розмірі 2 587,20 грн, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що сума, нарахована до виплати працівникові за час вимушеного прогулу, включається до розрахунку середньої заробітної плати за останні 12 місяців. На цій же підставі до розрахунку входить і виплата за затримку виконання рішення суду, оскільки в цей період працівник також перебуває у вимушеному прогулі, протягом якого за ним зберігається місце роботи та середній заробіток. Таким чином, середня заробітна плата, нарахована за періоди вимушеного прогулу і затримки виконання рішення суду, включається до розрахунку оплати за дні відпустки та тимчасової непрацездатності. Викладене спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність здійснення розрахунку оплати за дні відпустки та тимчасової непрацездатності з розміру посадового окладу. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції не було з`ясовано, чи здійснювалися йому доплати до пенсії з 01 квітня 2016 року, і вважає свої вимоги в цій частині законними. Також посилається на те, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач неправомірно не виплатив йому винагороду за підсумками роботи підприємства за 2011, 2013 роки, помилково поклали на відповідача обов`язок щодо виплати цих коштів, а не стягнули їх в конкретному розмірі. Рішення суду в цій частині не може бути виконано в примусовому порядку, оскільки відсутня сума, яка підлягає стягненню. Відповідачем не було надано розрахунок винагороди, як і жодних доказів, які б свідчили, що сума винагороди, яку він просив стягнути, не відповідає дійсності. Таким чином, з урахуванням викладеного ОСОБА_3 вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову ухвалені з порушенням норм права.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ДП "Запоріжжястандартметрологія" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.