Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 158/894/16-ц
провадження № 61-26473св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Ківерцівська районна державна адміністрація Волинської області,
треті особи: ОСОБА_3, Жидичинська сільська рада Ківерцівського району Волинської області, Відділ Держгеокадастру Ківерцівського району Волинської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 вересня 2016 року у складі судді Пономарьової О. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2017 рокуу складі колегії суддів Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області
(далі - Держадміністрація) про визнання недійсним розпорядження від 17 липня 2008 року № 322 "Про передачу у власність земельних ділянок" у частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної частки (паю), яка розташована на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 75 га.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі розпорядження Держадміністрації від 28 листопада 2005 року за № 374 йому передано у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю), площею 1, 51 га, розташовану на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку, 25 квітня 2006 року на його ім`я видано державний акт на право приватної власності на землю з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010609400757. Кадастровий номер земельної ділянки: 0721882700050000285. Восени 2015 року йому стало відомо, що належна позивачу на праві приватної власності земельна ділянка обробляється іншими особами, а з відповіді Жидичинської сільської ради від 02 березня 2016 року на письмовий запит дізнався, що частину його земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отримав ОСОБА_3 і на підставі розпорядження Держадміністрації від 17 липня 2008 року за № 322 зазначена земельна ділянка передана йому у власність та видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним розпорядження Держадміністрації від 17 липня 2008 року за № 322
"Про передачу у власність земельних ділянок" у частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства на території Жидичинської сільської ради на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0, 75 га (номер паю 432). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження Держадміністрації від 17 липня 2008 року за № 322 "Про передачу у власність земельних ділянок" у частині, що стосується передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, відповідачем не перевірено наявний правовий статус цієї земельної ділянки та не враховано, що відносно цієї земельної ділянки вже існує розпорядження Держадміністрації від 28 листопада 2005 року за № 374, яким спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства та видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Оскільки оскаржуваним розпорядженням порушуються права ОСОБА_4 щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, тому, з огляду на встановлені у справі обставини, позов підлягає задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року до участі у справі як позивачів залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є правонаступниками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_4 .
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу відповідача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками щодо наявності підстав для задоволення позову. Зазначив, що твердження заявника про недоведеність факту надання йому земельної ділянки за рахунок земельної ділянки, виділеної раніше ОСОБА_4, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема схемами і викопіюванням з проекту організації території Жидичинської сільської ради на земельні частки (паї), якими підтверджується зазначений факт.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 , не погодившись із судовими рішеннями, у жовтні 2017 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені оскаржуваним розпорядженням. Також зазначив, що розпорядження є актом ненормативної дії, його дія вичерпується його виконанням, отже його скасування є неможливим, оскільки воно не породжує наслідків для власника земельної ділянки. У цьому випадку позивач має звернутись до суду із позовом про визнання недійсним державного акта. Також суди не звернули увагу, що позивач пропустив позовну давність, отже позов не підлягав задоволенню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV) (далі - ЦПК 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, а отже, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження Держадміністрації від 28 листопада 2005 року за № 374 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства, площею 1, 50 га на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), розташовану на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району.
Згідно з архівною копією списку розподілу земельних ділянок (паїв) шляхом жеребкування між власниками сертифікатів с. Липляни, який є додатком до розпорядження, ОСОБА_4 на підставі сертифіката, серія ВЛ № 0213052, передано у власність земельну ділянку за № 432, у тому числі рілля - 1, 19 га, сіножаті - 0, 17 га, пасовища - 0, 14 га. Цим же розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю).
25 квітня 2006 року на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.
Згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (серія ЯА № 663404) позивач набув право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (рілля) площею 1, 51 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0721882700050000285.
Судами встановлено, що невідповідність розміру земельної ділянки (ріллі), зазначеної в державному акті на право приватної власності на землю, площі, зазначеній у розпорядженні Держадміністрації, має місце у зв`язку з тим, що земельна ділянка за № 432 (рілля), яка була передана ОСОБА_4 у порядку жеребкування, містила частину земельної ділянки, яка не була придатна для використання через заболоченість і не мала вартості та не включалася до земель, що підлягали паюванню, була виділена позивачу як земельна ділянка, яка не має вартості, що також підтверджується кадастровим планом-схемою розпаювання.
Розпорядженням Ківерцівської райдержадміністрації від 17 липня 2008 року за № 322 частина земельної ділянки за № 432, розташованої на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району, розміром 0, 595 га, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ВЛ № 0212749, виданого Держадміністрацією 25 жовтня 2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, передана у власність ОСОБА_3 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 5929 га від 13 жовтня 2010 року, серія ЯЛ № 691177.
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_3 надано земельну ділянку, кадастровий номер 0721882700050000285, що відповідає кадастровому номеру земельної ділянки позивача.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі