Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 753/20658/16-ц
провадження № 61-29095св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" на рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" (далі- ТОВ "Будсервісматеріали") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання автопаркінгу та належних відповідачу машиномісць з урахуванням штрафу та втрат від інфляції у загальному розмірі 44 157, 06 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 09 грудня 2015 року між ТОВ "Будсервісматеріали" та ОСОБА_1 укладено договір
№ 09-12-36, 40-В/Ср12 про надання послуг, предметом якого є надання позивачем як виконавцем комплексу послуг з утримання автопаркінгу та належних відповідачу як власнику машиномісць НОМЕР_1, НОМЕР_2. За умовами договору розмір щомісячної плати за надання послуг за одне машиномісце становить 340, 00 грн. Під час укладення договору сторони дійшли згоди, що його умови розповсюджуються на правовідносини, які виникли між сторонами з 09 вересня 2013 року, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування за спожиті відповідачем послуги за період з 09 вересня 2013 року до 31 грудня 2015 року у сумі 18 858, 66 грн. Проте відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання і не сплачує зазначену суму боргу та поточні платежі, що обумовило виникнення заборгованості у сумі 22 258, 66 грн. На зазначену суму відповідно до пункту 5.3 договору нараховано штраф у розмірі 10, 00 % від простроченої суми за кожен місяць прострочення, що становить 20 558, 66 грн. Також відповідач як боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі статті 625 ЦК України зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 1 339, 74 грн. Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги. Посилаючись на те, що з часу звернення до суду відповідач частково сплатив суму боргу, але не сплачує поточні платежі, позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги у сумі 18 178, 66 грн, неустойку у вигляді штрафу в сумі 28 510, 12 грн та інфляційну складову в сумі 2 911, 03 грн, разом 49 599, 82 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим. Звернувся до суду із окремим позовом, у якому просив визнати договір про надання послуг недійсним з підстав недодержання під час його укладення вимог статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а також стягнення коштів, сплачених за недійсним договором, у сумі 11 560, 00 грн. На обґрунтування позову зазначив, що договір про надання послуг не відповідає його внутрішній волі і містить несправедливі умови та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача, що полягає у застосуванні авансової системи оплати послуг, застосуванні до споживача за одне і те ж порушення одночасно двох штрафних санкцій - пені та штрафу, звуженні обов`язків виконавця та виключенні його відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків. Позов ТОВ "Будсервісматеріали" та позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року позов ТОВ "Будсервісматеріали" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будсервісматеріали" заборгованість за договором про надання послуг у сумі 18 178, 66 грн, штраф 9 089, 33 грн, інфляційні втрати 2 911, 03 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Частково задовольняючи позов ТОВ "Будсервісматеріали", суд першої інстанції керувався тим, що на виконання умов договору та Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 (далі - Правила), позивачем укладено договори з постачальниками електроенергії, води, комунальними службами, в підземній автостоянці здійснюється пропускний режим, забезпечена охорона автостоянки та прибирання території. Оскільки замовник ОСОБА_1 не виконує грошові зобов`язання за договором про надання послуг, порушені права виконавця ТОВ "Будсервісматеріали" підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення заборгованості. Водночас, з урахуванням тієї обставини, що розмір нарахованого штрафу значно перевищує розмір завданих невиконанням зобов`язання збитків, а також з огляду на сплату відповідачем поточних платежів, суд на підставі положень частини третьої статті 551 ЦК України зменшив розмір неустойки до половини розміру невиконаного зобов`язання, що становить 9 089, 33 грн.
Відмовляючи у задоволенні об`єднаного позову, суд першої інстанції керувався тим, що оспорюваний договір містить усі істотні умови, визначені законом і, підписавши його, ОСОБА_1 засвідчив, що всі умови договору йому зрозумілі, договір є збалансованим та справедливим. При цьому, суд зазначив, що відповідно до частин другої, третьої статті 6 ЦК України сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у частині задоволення позовних вимог ТОВ "Будсервісматеріали" скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову ТОВ "Будсервісматеріали" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи у частині рішення суду першої інстанції, керувався тим, що відповідно до зазначених Правил на автостоянці повинні вестися, зокрема, журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання, журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання, журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів, касова книга та книжки квитанцій, а працівники автостоянки зобов`язані надавати послуги з дотриманням вимог Закону України
"Про захист прав споживачів" знати і виконувати ці Правила. На порушення зазначених вимог позивачем не надано, а судом не встановлено надання відповідачу послуг з утримання машиномісць за період з 09 вересня 2013 року до 31 грудня 2015 року, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Будсервісматеріали".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року, ТОВ "Будсервісматеріали" просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував чинне законодавство, оскільки позивач надав усі необхідні документи на підтвердження обслуговування позивачем автопаркінгу. Окрім цього, судом не враховано, що предметом позову є, зокрема, заборгованість відповідача внаслідок несплати ним платежів і після укладення договору, тобто, у
будь-якому випадку, позов підлягав частковому задоволенню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.