Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 0417/11819/2012
провадження № 61-30334св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Посунся Н. Є., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 14 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0612/009КW, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 50 000, 00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14, 00 % на рік з кінцевим терміном повернення 13 грудня 2011 року.
Зобов`язання за кредитним договором забезпечені шляхом укладання договорів поруки, зокрема, між банком та ПАТ "Акцент-Банк" договору поруки від 20 жовтня 2010 року, між банком та ОСОБА_3 договору поруки від 14 грудня 2006 року.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 74 723, 00 дол. США, яка складається з:
37 695, 06 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 24 007, 39 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 13 020, 55 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Зважаючи на наведене, банк просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 0612/009КW у розмірі 74 697, 91 дол. США, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму у розмірі 200, 00 грн та стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь банку суму у розмірі 1 950, 00 грн за надання юридичних послуг та витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців у галузі права.
Стислий виклад заперечень відповідачів
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив розірвати кредитний договір від 14 грудня 2006 року № 0612/009KW, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість за оспорюваним кредитним договором відсутня, під час укладення договору поруки з ПАТ "Акцент-Банк" щодо його зобов`язань порушено банківську таємницю.
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним договір поруки від 20 жовтня 2010 року, укладений між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПАТ "Акцент-Банк", визнати припиненим договір поруки від 14 грудня 2006 року, укладений між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та нею.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 обґрунтовувалися тим, що договір поруки від 20 січня 2010 року № 167 укладений через 4 роки після видачі кредиту ОСОБА_1, на сприятливіших за звичайні умовах, розмір відповідальності становить лише 200, 00 грн. Під час укладення цього договору поруки зобов`язання боржником вже були порушені, що свідчить про фіктивність договору поруки. Вважала, що банком під час укладення оспорюваного договору поруки порушено банківську таємницю стосовно неї. Також зазначила, що не може бути солідарним боржником із
ПАТ "Акцент-Банк", оскільки спільної поруки не було. Вважала, що договір поруки, укладений між нею та банком 14 грудня 2006 року, закінчив свою дію, оскільки у пункті 12 договору зазначено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду із вимого про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у 5 років. Договір поруки укладено 14 грудня 2006 року, тобто з терміном до 14 грудня 2011 року, а тому договір поруки закінчив свою дію.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2014 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року у частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 0612/009KW станом на 30 вересня 2011 року у розмірі 69 438, 75 дол. США, з якої: 37 695, 06 дол. США - заборгованість за кредитом;
24 007, 39 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 7 736, 30 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПАТ "Акцент-Банк" на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 200, 00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2014 року у частині вирішення позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення пені та стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 200, 00 грн скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2014 року залишено без змін.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення пені та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 200, 00 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у частині стягнення пені за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість з пені станом на 30 вересня 2011 року у розмірі 13 020, 55 дол. США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ПАТ "Акцент-Банк" на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 200, 00 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року у частині задоволення позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року залишено без змін.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року у частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення пені скасовано, позов у цій частині задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пеню станом на 30 вересня 2011 року у розмірі 10 306, 46 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтовувалася тим, що, розраховуючи еквівалент пені за неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором за офіційним курсом гривні до долара США станом на 30 вересня 2011 року, апеляційний суд не врахував, що пеня за прострочення сплати кредитних коштів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником свого обов`язку, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення кредитних зобов`язань.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пеню за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 0612/009KW станом на 30 вересня 2011 року у розмірі 12 645, 28 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом гривні до долара США станом на 30 вересня 2011 року, встановленим НБУ у розмірі 7, 9727 грн, складає 100 817, 02 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що перевіривши надані розрахунки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з пені підлягають частковому задоволенню. Зокрема підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь банку заборгованість з пені за кредитним договором від 14 грудня 2006 року № 0612/009KW, яка утворилася за період з 16 лютого 2007 року до 30 вересня 2011 року, у зв`язку з порушенням відповідачами зобов`язань за кредитним договором у розмірі 12 645, 28 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом гривні до долара США станом на 30 вересня 2011 року, встановлений НБУ у розмірі 7, 9727 грн, складає 100 817, 02 грн. У іншій частині розмір заборгованості з пені є недоведеним та задоволенню такі вимоги не підлягають.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду від 14 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявники зазначають, що апеляційним судом не враховано встановлені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ фактичні обставини справи, зокрема судом касаційної інстанції не встановлено отримання позичальником окремого траншу на 50 000, 00 дол. США, що спростовує твердження банку про отримання кредитних коштів у розмірі 101 890, 00 дол. США. Дійшовши висновку про наявність правових підстав для стягнення пені, апеляційний суд не врахував, що відсутні докази отримання позичальником окремим траншем 50 000, 00 дол. США. Заявники вважають, що пеня не підлягає стягненню, оскільки заборгованість за кредитним договором достроково сплачена до 04 липня 2007 року, а дія договору закінчилася повним його виконанням. Вважають, що вимоги до ПАТ "Акцент-Банк" не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі в цій частині підлягало закриттю. На переконання заявників, розгляд справи здійснено з порушенням правил територіальної підсудності, договір поруки з ПАТ "Акцент-Банк" укладено з метою зміни підсудності спору та звернення з позовом до суду за вибором позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Банк вважає, що у позові правильно визначено період нарахування пені, її розмір; апеляційний суд розглянув справу з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
ПАТ "Акцент-Банк" також просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскаржуване судове рішення залишити в силі з тих підстав, що під час його ухвалення апеляційним судом додержано норми матеріального і процесуального права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 грудня 2006 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0612/009КW, за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 50 000, 00 дол. США окремими траншами на підставі попередньої вимоги згідно з підпунктом 2.1.2 цього договору в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати процентів згідно з графіком погашення кредиту та процентів, що оформляються у вигляді додатків до цього договору і є його невід`ємною частиною, комісії та винагороди, штрафу і пені в обумовлені цим договором термінами. Термін повного погашення кредитної лінії 13 грудня 2011 року.