Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 308/3593/17
провадження № 61-9531св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів Михайло Михайлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., від 11 квітня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М. М., про визнання недійсним договору дарування і застосування наслідків недійсності правочину.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 березня 2016 року між ним і ОСОБА_3 був укладений договір дарування квартири внаслідок помилки, яка проявилася у неправильному сприйнятті ним фактичних обставин правочину, що в свою чергу вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, що зареєстрований в реєстрі за 291, від 23 червня 2016 року і скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Данко В. Й., від 09 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М. М. та зареєстрований в реєстрі за № 291. Скасовано реєстрацію права власності на зазначену квартиру.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопозовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивач не мав вільного і свідомого волевиявлення під час укладення оспорюваного договору дарування квартири, яка є його єдиним житлом, в якій позивач продовжує проживати й надалі, і що ОСОБА_1, будучи людиною похилого віку, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погоджувався на передачу нерухомого майна у власність відповідача лише за умови довічного утримання й, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між ним і відповідачем. Про підтвердження укладення договору дарування від 23 червня 2016 року під впливом помилки свідчить подальше укладення між сторонами договору від 30 червня 2016 року, який містить умови довічного утримання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2018 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір дарування спрямований на настання реальних наслідків, однак не передбачених договором дарування, а договором довічного утримання, і посилання суду на укладений між сторонами договір від 30 червня 2016 року, який не є предметом спору, виходять за межі спірних правовідносин (предмету доказування). Один лише факт проживання ОСОБА_1 у квартирі не може свідчити про наявність чи відсутність помилки (неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання).
Із урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що укладений між сторонами договір дарування мав ознаки договору довічного утримання, і цей договір є недійсним відповідно до статей 203, 229 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, просить скасуватипостанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року і залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при підписанні оспореного договору ОСОБА_1 мала місце помилка - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору, наслідком якого стало укладення договору дарування замість договору довічного утримання. При вирішенні спору судом першої інстанції правильно оцінено наявні у матеріалах справи докази із урахуванням заявлених позивачем позовних вимог, однак апеляційним судом скасовано законне по суті судове рішення. Заявник вважає незрозумілим аргумент апеляційного суду про те, що посилання районного суду на укладений між сторонами договір від 30 червня 2016 року виходить за межі спірних правовідносин (предмету доказування), оскільки судом першої інстанції досліджувалися докази у сукупності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М. М., про визнання недійсним договору дарування і застосування наслідків недійсності правочинупризначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовано зміст прав та обов`язків сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка. Жодних доказів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права касаційна скарга не містить, а її доводи зводяться лише до переоцінки доказів.
У поданому відзиві на касаційну скаргу приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М. М. посилається на те, що доводів, які б спростували законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування від 23 червня 2016 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М. М. і зареєстрований в реєстрі за № 291, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього договору.
Згідно вказаного договору ОСОБА_1 безоплатно передав ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 32,0 кв. м, житловою площею - 16,0 кв. м.
Позивач вказував, що через декілька днів, дослідивши отримані документи, ним було встановлено, що умови підписаного ним договору відповідають природі договору дарування. Стверджував, що оспорюваний договір дарування від 23 червня 2016 року було укладено під впливом помилки, а саме: допущено неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що стало наслідком переходу права власності на належне йому нерухоме майно на користь відповідача ОСОБА_3 .
У подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір від 30 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М. М., який зареєстровано в реєстрі за № 309, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього договору.
Згідно вказаного договору ОСОБА_3 безкорисно, безоплатно та безстроково на усне звернення та прохання ОСОБА_1 прийняв на себе наступні зобов`язання: щомісячно сплачувати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі від 300 до 500 грн довічно; довічно фінансувати медичне обслуговування та харчування ОСОБА_1 ; одноразово до 30 вересня 2016 року сплатити ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн; допомагати ОСОБА_1 у побуті, прибирати, готувати їжу, тощо у разі такої необхідності; оплатити всі витрати на поховання у разі смерті ОСОБА_1 (преамбула, пункти 1-5 договору).
ОСОБА_1 прийняв на себе зустрічне зобов`язання прийняти від ОСОБА_3 грошові кошти, безоплатні послуги та допомогу, вказані у цьому договорі, у разі необхідності чітко і зрозуміло формулювати свої потреби та звернутися за допомогою до ОСОБА_3 усно або за допомогою телефонного зв`язку. ОСОБА_1 зобов`язався не чинити перешкод в наданні йому допомоги та не вимагати від ОСОБА_3 інших дій, що не передбачені цим договором (пункт 5 договору). Сторони домовились, що цей договір діє протягом всього життя позивача та може бути розірваний у разі його добровільної відмови від нього у відповідності з чинним законодавством.
Позивач також посилався на те, що згодом відповідач ОСОБА_3 припинив виконувати свої обов`язки за зазначеним вище договором від 30 червня 2016 року. Вказана обставина відповідачем не була спростована.