Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 213/3736/14-ц
провадження № 61-37837св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
представник позивача - Мавроді Ольга Юріївна,
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду Дніпропетровської області у складі судді Мазуренка В. В., від 24 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
від 07 травня 2018 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 20 тис. доларів США. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Вказав, що позичальник не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22 699,03 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.
У липні 2015 року ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов до
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання пункту кредитного договору недійсним, визнання кредитного договору розірваним, припинення нарахування відсотків з моменту розірвання договору.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір пені, визначений у пункті 16.1 кредитного договору від 01 вересня 2008 року, є несправедливим та порушує права споживача. Крім того, вказувала, що банк і позичальник не досягли згоди по зміні умов кредиту та приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, а банк ініціював звернення до суду, чим в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору, що є підставою для розірвання кредитного договору та зобов`язання банку припинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду Дніпропетровської області
від 24 березня 2017 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2008 року
№ 014/152410/3670/74 у сумі 20 450,47 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 263 978,26 грн, з яких: 17 585,89 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 227 001,76 грн, - непогашена сума кредиту, 2 364,58 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 30 522,41 грн, - несплачені проценти, 500 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 6 454,08 грн, - неустойка. В іншій частині позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за спірним кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, наявність та розмір якої підтверджується випискою з рахунку відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що порука припинена, оскільки додатковою угодою
від 29 квітня 2011 року, яку поручитель не підписував, було збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди. Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що неустойка, яка визначена у пункті 16.1 спірного кредитного договору, встановлена на рівні 0,5% за кожен день прострочення та узгоджена сторонами при укладанні договору. Також місцевий суд виходив із відсутності підстав для розірвання кредитного договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування та пені відповідно до вищенаведених умов договору, суд першої інстанції у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України й умов кредитного договору дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог банку у частині стягнення боргу з ОСОБА_1 . Твердження позивача за зустрічним позовом щодо несправедливості розміру неустойки, передбаченого умовами спірного кредитного договору, який перевищує
50% вартості кредиту, не знайшло свого підтвердження. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позивач нарахував пеню в іноземній валюті, оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України) та може бути розрахована у валюті, в якій видано кредит.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що банк, направивши вимогу позичальнику про дострокове повернення кредитних коштів, змінив строк дії кредитного договору, отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами після звернення з вимогою є неправомірним. Суди дійшли неправильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 16.1 спірного кредитного договору, не врахували, що вказаним пунктом порушуються принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Суди дійшли помилкового висновку про досягнення між банком та позичальником згоди по врегулюванню порядку виконання зобов`язань під час підписання додаткової угоди від 23 травня 2012 року, оскільки банк шляхом обману збільшив розмір процентної ставки. Банк не надав належним чином оформлений розрахунок заборгованості.
Судові рішення оскаржуються щодо часткового задоволення первісного позову банку до ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому касаційному перегляду в силу статті 400 ЦПК України не підлягають.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою скаргою.
01 листопада 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/152410/3670/74, за яким ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 20 тис. доларів США з остаточною датою погашення кредиту 01 травня 2017 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 13,85% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 01 вересня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та
ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/8/11-17/016/08.
26 березня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 014/152410/3670/74/1, якою було змінено умови погашення кредиту: тимчасово на період з 26 березня 2009 року
до 26 березня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру процентів (встановлено кредитні канікули).
26 квітня 2010 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 014/152410/3670/74/2, якою було збільшено строк кредиту на 35 календарних місяців, у зв`язку з чим пункт 1.1.6 кредитного договору викладено у наступній редакції: "Дата остаточного погашення кредиту 01 травня 2020 року". Пункт 1.1.7 викладено у наступній редакції: "Строк погашення кредиту складає 140 місяців".
Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить
19 455,74 доларів США.
29 квітня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 014/152410/3670/74/3, якою було досягнуто згоду про зміну умов погашення кредиту (т. 1, а. с. 34-36). Наявна згода ОСОБА_2 на зміну умов кредитного договору (т. 1, а. с. 36). Наявні додатки до додаткової угоди, а саме графік погашення, сукупна вартість кредиту (т. 1, а. с. 37-40).
Відповідно до висновку експерта від 14 грудня 2015 року № 58/04-79 підписи від імені ОСОБА_1, розташовані в графах: "Позичальник, підпис" та "Другий примірник цієї додаткової угоди отримав,
ОСОБА_1 , підпис" додаткової угоди від 29 квітня 2011 року
№ 014/152410/3670/74/3 до кредитного договору від 01 вересня 2008 року № 014/152410/3670/74, ймовірно, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі "Підпис ОСОБА_2 " додаткової угоди від 29 квітня 2011 року
№ 014/152410/3670/74/3 до кредитного договору від 01 вересня 2008 року № 014/152410/3670/74, ймовірно, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Вирішити питання в категоричній формі не вдалось, зважаючи на короткість та простоту будови досліджуваних підписів, що обмежило об`єм наявності в них графічної інформації (т. 2, а. с. 8-14).
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надано виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої слідує, що позичальник здійснювала платежі по кредитному договору не у повному обсязі, що також підтверджено наданими копіями квитанцій та не спростовано відповідачем за первісним позовом (т. 2, а. с. 47-76).
20 червня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (т. 1, а. с. 46-49).
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 29 вересня 2014 року становить: заборгованість за кредитом -
17 585,89 доларів США (227 001,76 грн), у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 262,31 доларів США (3 385,94 грн), заборгованість за відсотками 2 364,58 доларів США (30 522,41 грн), в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 2 177,74 доларів США
(28 110,65 грн), пеня - 2459,78 доларів США (31 751,27 грн).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.