Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 275/663/16-ц
провадження № 61-43916св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, який вони прийняли у рівних частинах, оскільки на момент смерті спадкодавця проживали разом із ним. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем вони спадщину в нотаріуса не оформляли тривалий час. ОСОБА_4, не повідомивши їх, подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини, та 14 жовтня 2005 року отримав свідоцтво про право на спадщину на весь житловий будинок. Після отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, відповідачі у рахунок забезпечення кредитного договору від 21 квітня 2008 року уклали між собою договір іпотеки № ZRCWGA4349, предметом якого є вказаний житловий будинок. Вважаючи дії ОСОБА_4 при прийнятті спадщини протиправними, вони звернулися до Брусилівського районного суду Житомирської області із позовом, рішенням якого визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, видане 14 жовтня 2005 року нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області, який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, та визнано в порядку спадкування за законом за позивачами право власності за кожним на 1/4 частини житлового будинку та надвірні будівлі на АДРЕСА_1 . Таким чином, від померлого до кожного із них перейшло право власності на 1/4 частини вказаного житлового будинку який є об`єктом спільної часткової власності. При цьому в листопаді 2014 року вони дізналися з матеріалів, які надійшли на адресу їхнього проживання та були додані до позовної заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 у цивільній справі № 275/980/14-ц, про те, що відповідач, прийнявши у спадщину весь житловий будинок, передав його в іпотеку з метою забезпечення валютного кредитного договору без їхньої згоди, порушивши їхні права як співвласників житлового будинку. Вважають, що невідповідність укладеного між відповідачами договору іпотеки вимогам частини першої статті 358 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати недійсним договір іпотеки від 21 квітня 2008 року № ZRCWGA4349, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", де предметом іпотеки є жилий будинок на АДРЕСА_1 .
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 березня 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 21 квітня 2008 року № ZRCWGA00004349, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Отрищенком О. І., зареєстрований у реєстрі за № 1898.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір іпотеки суперечить вимогам закону, оскільки за його змістом нерухоме майно передано в іпотеку без згоди всіх його співвласників. Передача в іпотеку будинку, співвласниками якого є позивачі, суперечить волі останніх, а сам договір укладений без відповідного волевиявлення цих осіб.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що право власності позивачів на 1/4 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, за кожним зареєстроване 26 лютого 2018 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а отже, саме з часу державної реєстрації цього права вони набувають статус співвласників житлового будинку. На час укладення спірного договору іпотеки, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право на спадщину, яке не було реалізоване ними, проте, за відсутності державної реєстрації, не набули право власності на нерухоме майно, яке входило до спадкової маси. Оскільки право на спадщину не можна ототожнювати із правом власності на нерухоме майно, висновок суду про те, що спірний договір іпотеки повинен був укладатись за згодою позивачів, є помилковим.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що він прийняв спадщину з моменту її відкриття і став власником частини будинку, оскільки проживав із спадкодавцем, а отже, ОСОБА_4 не мав права укладати договір іпотеки.
Також не погоджуючись із постановою Апеляційного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали касаційні скарги до Верховного Суду, які є ідентичними касаційній скарзі ОСОБА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, який прийняли ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частинах, оскільки на момент смерті спадкодавця проживали разом із ним.
14 жовтня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок.
21 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки № ZRCWGA00004349, посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Отрищенком О. І. та зареєстровано у реєстрі за № 1898. Згідно з умовами вказаного договору, ОСОБА_4 як іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю ПАТ КБ "Приватбанк" житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 . Право власності іпотекодавця на момент укладення договору на вказане нерухоме майно належало йому на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2726, виданого 14 жовтня 2005 року нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області. Будинок переданий в іпотеку для забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 21 квітня 2008 року № ZRCWGA00004349.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ѕ частини спірного житлового будинку, видане 14 жовтня 2005 року нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області. Визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на ј частини вказаного житлового будинку за ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_1, за кожним.
Право власності позивачів на ј житлового будинку на АДРЕСА_1, за кожним зареєстроване 26 лютого 2018 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що на час укладення спірного договору іпотеки, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право на спадщину, яке не було реалізоване ними, проте, за відсутності державної реєстрації, не набули право власності на нерухоме майно, яке входило до спадкової маси, а отже, ОСОБА_4 мав право передати будинок в іпотеку без згоди позивачів, оскільки право на спадщину не можна ототожнювати із правом власності на нерухоме майно, і висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір іпотеки мав укладатися за згодою позивачів, на думку колегії суддів, є помилковим.
Разом із тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).