ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №816/955/16
адміністративне провадження №К/9901/42550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держпраці у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шевцової Н.В., суддів Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.,
у с т а н о в и в :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перевірки його заяви (скарги) від 18 квітня 2016 року щодо зміни формулювання причин звільнення;
- зобов`язати відповідача провести перевірку його заяви (скарги) від 18 квітня 2016 року щодо зміни формулювання причин звільнення.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Держпраці у Полтавській області щодо непроведення перевірки за заявою (скаргою) ОСОБА_1 від 18 квітня 2016 року щодо зміни формулювання причин його звільнення. Зобов`язано відповідача провести перевірку за заявою (скаргою) ОСОБА_1 від 18 квітня 2016 року щодо зміни формулювання причин його звільнення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Держпраці у Полтавській області витрати на правову допомогу в розмірі 2900 грн.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно непроведення перевірки за заявою (скаргою) ОСОБА_1 щодо зміни формулювання причин його звільнення.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу Територіального управління Держпраці у Полтавській області задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
5. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, встановивши, що при розгляді заяви (скарги) позивача Територіальне управління Держпраці у Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, посилаючись на порушення цим судом норм права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції від 13 жовтня 2016 року.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник указує на те, що суд апеляційної інстанції переглянув постанову суду першої інстанції поза межами апеляційної скарги відповідача, висновки суду апеляційної інстанції є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на законі. ОСОБА_1 уважає, що оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції помилково скасовано постанову суду першої інстанції, яку ухвалено відповідно до закону.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Відповідачем подано письмове заперечення на касаційну скаргу з проханням залишити таку без задоволення, а оскаржувану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.
11. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Коваленко Н.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Берназюку Я.О., Гриціву М.І.
14. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року заяви про самовідвід суддів Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Гриціва М.І. задоволено та відведено їх від участі у розгляді цієї справи.
15. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Стрелець Т.Г. (судді-доповідачу, головуючому судді), Білоусу О.В., Желтобрюх І.Л.
16. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 02 липня 2019 року прийнято до провадження.
17. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 29 листопада 2019 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
18. ОСОБА_1 04 березня 2014 року на підставі рішення 29 сесії районної ради шостого скликання від 04 березня 2014 року №35 був обраний на посаду заступника голови Миргородської районної ради Полтавської області шостого скликання.
19. Розпорядженням голови Миргородської районної ради Полтавської області від 06 листопада 2015 року №27-р доручено виконавчому апарату Миргородської районної ради забезпечити 09 листопада 2015 року оформлення та видачу трудової книжки ОСОБА_1, заступнику голови Миргородської районної ради шостого скликання, повноваження якого припинені на підставі частини другої статті 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
20. Цього ж дня, 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника голови Миргородської районної ради Полтавської області на підставі частини другої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та частини другої статті 56 Закону №280/97-ВР (у зв`язку із закінченням строку повноважень).
21. 21 квітня 2016 року позивачем подано до Територіального управління Держпраці у Полтавській області скарги про порушення Миргородською районною радою Полтавської області трудового законодавства, а саме:
- від 18 квітня 2016 року (вх. №16-Ч455/05), в якій позивач просив провести перевірку з питань неправильного формулювання причин звільнення;
- від 18 квітня 2016 року (вх. №16-Ч456/05), в якій позивач просив провести перевірку з питань ненадання після закінчення повноважень попередньої роботи (посади) чи іншої рівноцінної роботи (посади);
- від 19 квітня 2016 року (вх. №16-Ч457/05), в якій позивач просив провести перевірку з питань ненарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні;
- від 19 квітня 2016 року (вх. №16-Ч458/05), в якій позивач просив провести перевірку щодо ненарахування і невиплати середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні.
22. За результатами розгляду зазначених скарг Управління Держпраці у Полтавській області листом від 12 травня 2016 року №16-Ч455/05 повідомило ОСОБА_1 про те, що статтею 20 Закону №280/97-ВР визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. Пунктом 3 частини першої та пунктом 4 частини другої статті 232 КЗпП України визначено, що трудові спори керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу, підлягають безпосередньому розгляду в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах. Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу виборних працівників після закінчення строку повноважень.
23. Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перевірки його заяви (скарги) від 18 квітня 2016 року щодо зміни формулювання причин звільнення, оскаржив її до суду.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
24. Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
25. Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення №96).
26. Основними завданнями Держпраці, згідно з підпунктом 1 пункту 3 та підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення №96, є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; здійснення державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
27. Підпунктами 51 і 54 пункту 4 Положення №96 визначені повноваження Держпраці складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а також накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.