Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 370/1927/14-ц
провадження № 61-8739св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської районної державної адміністрації Київської області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Макарівського районного суду Київської області, у складі судді Тандира О. В., від 11 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., від 14 березня
2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2014 року прокурор Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на землю, договору, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2007 року у справі № 2-0-62/07 встановлено факт передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:06:015:0022,який дає право отримати державний акт на право власності на землю. На підставі цього судового рішення ОСОБА_1 02 жовтня 2007 року видано державний акт на право власності на землю серії ЯЕ №810531. 10 липня 2009 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) укладено договір дарування цієї земельної ділянки. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 лютого
2009 року зазначене рішення скасовано, а відтак, на думку позивача, скасована і підстава для видачі державного акту на право власності на землю. Посилаючись на те, що земельна ділянка вибула із власності на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, прокурор вважав, що земельна ділянка вибула з власності поза волею власника.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222780600:06:015:0022, площею 1,5 га, виданий
на ім`я ОСОБА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733000546; визнати недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_3 серії ЯД №924380, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010994800293; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 1,5 га, укладений 10 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що зареєстрований в реєстрі за № 2079; витребувати з володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі територіальної громади Бишівської сільської ради Київської області вказану земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 травня 2018 року позовні вимоги прокурора залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний державний акт видано ОСОБА_1 на підставі судового рішення і правомірність його видачі залежить від чинності судового рішення, проте підстава виникнення у
ОСОБА_1 права власності на землю скасована, тому володіння земельною ділянкою є незаконним, а оскільки земля за безвідплатним договором перейшла у власність іншої особи, є підстави для її витребування відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України. Разом з тим, про наявність підстав для правомірного витребування землі прокурору мало бути відомо з 03 лютого 2009 року (ухвала Апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2009 року), проте позов подано лише 05 серпня
2014 року, а відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог.Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що не можуть бути визнані недійсними правочини щодо відчуження майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших правових підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що майно вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, прийнятого стосовно цього майна, але в подальшому скасованого, тобто поза волею власника, та на момент укладення договору дарування дарувальник не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, отже правильним є застосування до цих правовідносин статті 388 ЦК України. Проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з серпня 2015 року відсутній запис про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 3222780600:06:015:0022, за ОСОБА_3, що дає підстави для висновку про відсутність у ОСОБА_3 на момент смерті прав на цю земельну ділянку. З матеріалів спадкової справи слідує, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222780600:06:015:0022, площею 1,5 га, не входить до складу спадщини, отже відсутні підстави вважати, що
ОСОБА_2 набула в порядку спадкування право власності на цю земельну ділянку, що унеможливлює задоволення позовних вимог про витребування у неї цього нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати оскаржені судові рішення та залишити в силі заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року і закрити провадження за заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ухвалою суду першої інстанції від 29 березня 2018 року прийнято заяву ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року. Судами не враховано, що вищевказане заочне судове рішення не було оскаржено первісним відповідачем за її життя та набрало законної сили. ОСОБА_2 не є титульним власником спірної земельної ділянки, оскільки остання не увійшла до складу спадкової маси, а тому у неї було відсутнє право на перегляд заочного рішення суду через відсутність її прав та інтересів на предмет цього спору.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
27 серпня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2007 року у справі № 2-0-62/07 встановлено факт переходу права користування земельною ділянкою, площею 1,5 га, по АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1 02 жовтня 2007 року отримав державний акт серії ЯЕ №810531 на право власності на земельну ділянку, площею 1,5 га, розташовану по АДРЕСА_1 , з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2009 року за апеляційною скаргою прокурора Макарівського району Київської області рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 травня
2007 року у справі № 2-0-62/07 було скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.