ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №826/2025/16
адміністративне провадження №К/9901/28268/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів: Собківа Я.М., Сорочко Є.О.)
у справі №826/2025/16
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про скасування рішення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. 27 листопада 2015 року у виконавчому провадженні ВП №49497680.
2. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
4. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей спір не є адміністративним, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Натомість такий спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та помилково закрито провадження у справі.
6. При цьому позивач посилається практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема, постанову від 6 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15, в якій суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору підсудний адміністративним судам.
7. Також позивач не погоджується зі спірною постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, наводить аргументи про її незаконність.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
9. Як убачається з матеріалів справи та зазначалось, оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі з тих підстав, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.
10. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
11. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
12. Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
13. Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
14. За правилами статті 383 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
15. Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.