ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №420/1318/19
адміністративне провадження №К/9901/19888/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів -Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/1318/19
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - АТ "Укрсоцбанк", про визнання протиправними та скасування постанов,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (прийняте у складі судді Іванова Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Димерлія О.О., суддів: Єщенка О.В., Коваля М.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. В березні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. (далі - відповідач, приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - АТ "Укрсоцбанк", в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М.: -
- №58370564 від 13 лютого 2019 про відкриття виконавчого провадження;
- №58370564 від 13 лютого 2019 про арешт майна боржника;
- №58370564 від 13 лютого 2019 про стягнення основної винагороди.
1.1 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку на пред`явлення до примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, встановленого статтею 91 Закону України "Про нотаріат".
Короткий зміст рішення суду І інстанції
1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувані постанови винесені згідно з вимогами чинного законодавства.
Короткий змість рішення суду апеляційної інстанції
2. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом у питаннях примусового виконання, а Закон України "Про нотаріат" врегульовує питання вчинення нотаріальних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
3. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач через свого представника - Македонської І.О., звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив рішення судів першої, апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року.
5. У касаційній скарзі позивач зазначив про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що є підставою для їх скасування. На думку позивача, Закон України "Про нотаріат" в частині строку пред`явлення виконавчого напису до примусового виконання є спеціальним законом для спірних правовідносин. Виконавчий напис, пред`явлений до виконання відповідачу, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.П. 19 травня 2017 року, а тому, враховуючи спеціальне законодавство, строк його пред`явлення до виконання закінчився 20 травня 2018 року.
6. Скаржник наголосив, що виконавець порушив частину четверту статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки повинен був повернути виконавчий документ стягувачу, внаслідок пропущення річного строку для пред`явлення.
7. Також позивач у своїй касаційній скарзі послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 812/292/18.
8. Приватним виконавцем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просив скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. Відповідач вказав, що в нього не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження з мотивів пропуску строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки в Законі України "Про виконавче провадження" чітко вказано, що всі інші закони і нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі цього Закону. А тому, на думку відповідача, Закон України "Про нотаріат", який прийнято у 1993 році, не може застосовуватись, якщо він встановлює інший, ніж Закон України "Про виконавче провадження" порядок примусового виконання виконавчих написів нотаріусів. Окрім того, зазначив, що відповідно до пункту 5 Розділу XIIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. 19 травня 2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис №9057 про задоволення, за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі заборгованості 24733 дол. 67 центів США, шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). Власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 . У виконавчому написі нотаріуса була зазначена адреса боржника:
АДРЕСА_2 . 13 лютого 2019 до приватного виконавця поштою надійшла заява від ПАТ "Укрсоцбанк", про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
11. 13 лютого 2019 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №583705564, постанову про арешт майна боржника, зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також постанову про стягнення з боржника виконавчої винагороди у сумі 2473 доларів 97 центів США.
12. 13 лютого 2019 відповідачем, на зазначену адресу позивача, надіслано поштове відправлення № 0500026944417 з додатками: постанова про відкриття виконавчого провадження; постанова про арешт майна боржника; постанова про стягнення основної винагороди.
13. Не погоджуючись із винесеними відповідачем постановами, ОСОБА_1 звернувся до суду.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
14. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат" (надалі - Закон N 3425-XII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
15. Частинами першою, другою статті 1 Закону N 3425-XII передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
16. Відповідно до статті 90 Закону N 3425-XII стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
17. Згідно зі статтею 91 Закону N 3425-XII виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.
18. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.