ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №360/3442/18
адміністративне провадження №К/9901/19913/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі №360/3442/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №193468-1304-1214 від 22 березня 2018 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу сум орендної плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 7 червня 2016 року в загальній сумі 78357,34 грн.;
- зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати позивача шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 78357,34 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що відповідно до статей 1, 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ (далі - Закон №1669-VІІ) він був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Крім того позивач не погодився із здійсненим відповідачем розрахунком суми податкового зобов`язання.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №193468-1304-1214 на суму 27313,42 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі №360/3442/18 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що 6 липня 2004 року між орендодавцем - Сєвєродонецькою міською радою, та орендарями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладено договір оренди землі №208 (далі - Договір), який зареєстрований у Сєвєродонецькому міському комплексному відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах за № 208 від 6 серпня 2004 року (а.с. 11-12).
Згідно з пунктом 1 зазначеного Договору орендодавець на підставі рішення сесії від 24 червня 2004 року №1395 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку земель промисловості (під будівлею арматурного відділення цеху великих блоків), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 1-Р1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5146 га (пункт 2 Договору). На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: капітальна одноповерхова будівля арматурного відділення цеху великих блоків та господарські споруди, а також інші об`єкти інфраструктури: проходи, проїзди, майданчики та земельні насадження (пункт 3 Договору). Згідно з пунктом 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 554532,96 грн.
Відповідно до пункту 8 Договору останній укладено на 25 років строком до 5 липня 2029 року включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 вказаного Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 6099,86 грн на рік. Пункт 13 Договору передбачає нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання з орендної плати.
Між Сєвєродонецькою міською радою та орендарем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладено додаткову угоду №2 від 18 червня 2008 року до договору оренди землі №208 від 6 липня 2004 року. Остання підписана сторонами за договором, однак не містить відмітки про її державну реєстрацію (а.с.58).
Зазначена додаткова угода передбачає внесення змін до Договору в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за домовленістю сторін складає розмір 590040,36 грн., орендної плати в розмірі 23601,61 грн., яка складає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і має вноситися щомісячно в грошовій формі в розмірі 1966,80 грн. щомісяця. Угода є невід`ємною частиною договору та діє з 1 січня 2008 року.
Відповідно до розрахунку орендної плати (зворотній бік додаткової угоди), прийнятий для розрахунків орендної плати розмір відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає 4%, зазначений розрахунок містить підписи сторін за договором (а.с. 58 зворот).
22 березня 2018 року ГУ ДФС у Луганській області винесене податкове повідомлення рішення №193468-1304-1214, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 27313,42 грн. за податковий період 2018 рік (а.с. 9).
Також, у Додатку 61 ф. 3, а саме в повідомленні та квитанції за платежем орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) як борг зазначено суму 85458,87 грн. та пеню в розмірі 113,83 грн. (а.с.9).
У розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2018 рік до оскарженого податкового-повідомлення рішення №193468-1304-1214 зазначено (а.с.10): площа земельної ділянки 5146 кв.м.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 08 травня 2008 року - 590040,36 грн.; прийнятий для розрахунку орендної плати розмір відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки 4%.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО): 590040,36 х 1,152 = 679726,49 грн. (НГО) - за 2009 рік; 679726,49 х 1,059 = 719830,35 грн. (НГО) - за 2010 рік; 719830,35 х 1,0 = 19830,35 грн. (НГО) - за 2011-2014 роки; 719830,35 х 1,249 = 899068,11 грн. (НГО) - за 2015 рік; 899068,11 х 1,433 = 1288364,60 грн. (НГО) - за 2016 рік; 1288364,60 х 1,06 = 1365666,48 грн. (НГО) - за 2017 рік; 1365666,48 х 1,0 = 1365666,48 грн. (НГО) - за 2018 рік; 1365666,48 х 4% = 54626,66 грн. (річна сума орендної плати за земельну ділянку розміром 5146 кв.м); 54626,66/2 = 27313,33 грн. (річна сума орендної плати згідно додаткової угоди до договору оренди з кожного орендаря (платника).
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткова угода до Договору підлягала обов`язковій державній реєстрації, за відсутності такої реєстрації додаткова угода не може вважатися вчиненою. Оскільки контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення податкового зобов`язання фізичним особам за пунктом 286.5 статті 286 ПК України, суд скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення в повному обсязі. При цьому суд не знайшов підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону №1669-VІІ, оскільки позивач орендував земельну ділянку як фізична особа, а не як суб`єкт господарювання. Щодо решти позовних вимог суд вказав, що позивачем не оскаржувались податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання за 2013-2017 роки, а тому відображення відповідачем в інтегрованій картці із земельного податку та орендної плати податкового боргу у розмірі 78357,34 грн. є правомірним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що норми Закону України "Про оренду землі" не містять обов`язкових вимог щодо державної реєстрації додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі. Відповідних вимог не містить і ЦК України. Враховуючи підписи сторін, в тому числі і ОСОБА_1, на додатковій угоді до Договору, остання вважається невід`ємною частиною договору оренди землі, а тому розрахунок суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб було правильно здійснено контролюючим органом.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сутковий А.М., подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року.
На переконання скаржника, відповідно до вимог законодавства, чинного на час укладання додаткових угод до Договору, державній реєстрації підлягало як право оренди земельної ділянки, так і внесення змін до договору, на підставі якого виникло дане право, як умова їх дійсності. Наголошено на невмотивованому неврахуванні апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у відповідних судових рішеннях щодо подібних правовідносин.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. За твердженням контролюючого органу, норми Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV, в редакції, яка діяла на дату укладання додаткової угоди до договору оренди) вимагали державної реєстрації лише договору оренди землі. Умови Договору (пункт 35) також передбачають, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, не висуваючи при цьому необхідності щодо державної реєстрації змін до договору чи дотримання нотаріальної форми.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, вирішенню в межах вимог касаційної скарги підлягає питання можливості застосування до спірних правовідносин додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, стосовно якої не проводилась державна реєстрації, при визначенні належного розміру орендної плати за землю.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.