ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №590/1096/15-а
адміністративне провадження №К/9901/10305/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №590/1096/15
за позовом ОСОБА_1 до Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області, Дружбівського міського голови Ситенка Віталія Миколайовича про визнання запису до трудової книжки недійсним, зобов`язання прийняти розпорядження про новий день звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 10 травня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Сатарової О.В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді П`янової Я.В., суддів Зеленського В.В., Філатова Ю.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області (далі - відповідач-1), Дружбівського міського голови Ситенка Віталія Миколайовича (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
1.1. визнати запис до трудової книжки ОСОБА_1 від 17.11.2015 №18 про її звільнення недійсним;
1.2. зобов`язати міського голову міста Дружба прийняти розпорядження про новий день звільнення ОСОБА_1 - 23.11.2015;
1.3. зобов`язати міського голову міста Дружба забезпечити внесення до трудової книжки ОСОБА_1 нового запису про звільнення з 23.11.2015;
1.4. стягнути з Дружбівської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1116,44 грн;
1.5. стягнути з Дружбівської міської ради заборгованість за платежами, передбаченими статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", у розмірі 33186,54 грн;
1.6. стягнути з Дружбівської міської ради заборгованість за платежем, передбаченим статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у розмірі 33186,54 грн;
1.7. зобов`язати міського голову міста Дружба надати ОСОБА_1 іншу роботу (посаду) в Дружбівській міській раді або на іншому підприємстві, в установі, організації.
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що працювала на посаді керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Дружбівської міської ради з 20.12.2010. 2.1. Перед обранням її на вказану посаду ОСОБА_1 була депутатом Дружбівської міської ради.
2.2. Відповідно до розпорядження міського голови міста Дружба від 17.11.2015 №29 "К" ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням повноважень виконавчого комітету Дружбівської міської ради VI скликання. З указаним розпорядженням позивач була ознайомлена 20.11.2015.
2.3. Позивач, посилаючись на положення статті 33 Закону України від 11.07.2002 №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі - Закон №93-IV), зазначила, що депутату місцевої ради після закінчення його повноважень надається попередня робота, а за її відсутності пропонується інша, також у разі неможливості надання такої роботи за депутатом зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді на строк не більше шести місяців.
2.4. Однак після звільнення жодну іншу посаду позивачу не запропоновано, водночас виплата середньої заробітної плати відповідно до частини другої статті 33 Закону №93-IV також не здійснювалася.
2.5. Таким чином, позивач уважає, що відповідач позбавив її гарантій, установлених Законом №93-IV для депутатів місцевих рад.
2.6. Також позивач зазначила, що з нею не було проведено повного розрахунку в день звільнення та затримано видачу трудової книжки, а тому вона має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку й за весь час вимушеного прогулу відповідно до положень статей 116, 235 КЗпП України.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 обіймала посаду начальника загального відділу в Дружбівській міській раді з 20.04.2006.
4. Рішенням другої сесії Дружбівської міської ради VI скликання від 20.12.2010 ОСОБА_1 затверджена на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Дружбівської міської ради з 01.01.2011.
5. Розпорядженням міського голови міста Дружба від 17.11.2015 №29 "К" ОСОБА_1 звільнена з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Дружбівської міської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі частини першої статті 51 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР). З указаним розпорядженням позивач ознайомлена 20.11.2015.
6. 27 листопада 2015 року з позивачем проведено частковий розрахунок, зокрема виплачено 2502,42 грн заробітної плати та 1454,56 грн компенсації за невикористану відпустку. Також 23.11.2015 ОСОБА_1 повернуто трудову книжку.
7. Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Дружбівської міської ради від 18.12.2015 №1303, ОСОБА_1 була депутатом Дружбівської міської ради VI скликання з 2010 року по 2015 рік.
8. Згідно з інформацією, наданою на запит суду Ямпільським районним центром зайнятості, ОСОБА_1 зареєстрована у Ямпільському районному центрі зайнятості як безробітна з 27.11.2015 та отримує допомогу по безробіттю з 04.12.2015 по теперішній час.
9. 19 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до міського голови міста Дружба про негайне призначення її на вакантну посаду спеціаліста ІІ категорії в Дружбівській міській раді та виплату середньої заробітної плати за період з дня звільнення і до дня призначення на посаду відповідно до статті 33 Закону №93-IV та статті 118 КЗпП України.
10. У відповідь на вказану заяву відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення її вимог, посилаючись на те, що статтею 51 Закону №280/97-ВР установлена заборона одночасного перебування депутата ради в складі виконавчого комітету, а тому гарантії, передбачені статтею 33 Закону №93-IV, на неї не розповсюджуються.
11. Згідно з наданою Дружбівською міською радою інформацією від 15.03.2016 №202, рішенням четвертої сесії VІІ скликання від 25.12.2015 "Про структуру, чисельність апарату міської ради та виконавчого комітету, їх штатів" затверджено структуру та штат апарату Дружбівської міської ради і виконавчого комітету в кількості 18,5 штатних одиниць. Посада спеціаліста ІІ категорії в міській раді на час звернення позивача вакантною не була. Водночас згідно з штатним розписом Дружбівської міської ради була вакантна посада водія. Також у комунальному підприємстві "ЖФ Дружба" - вакантна посада тракториста.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
12.1. змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 17.11.2015 на 23.11.2015;
12.2. зобов`язано Дружбівську міську раду Ямпільського району Сумської області внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про зміну дати звільнення на 23.11.2015, визнавши запис трудової книжки №18 недійсним, і видати відповідне розпорядження з цього приводу;
12.3. стягнуто з Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області на користь ОСОБА_1 1164,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
12.4. стягнуто з Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області на користь ОСОБА_1 1164,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
12.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не проведено виплату всіх належних позивачу сум у день її звільнення, а також затримано видачу трудової книжки.
14. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем вимог статей 116, 235 КЗпП України та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
15. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про: стягнення з відповідача-1 невиплаченої середньої заробітної плати в розмірі 33186,54 грн відповідно до статті 33 Закону №93-IV; стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 33186,54 грн відповідно до статті 117 КЗпП України; зобов`язання відповідача-2 надати ОСОБА_1 іншу роботу (посаду) в Дружбівській міській раді або на іншому підприємстві, в установі, організації.
16. Відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині суди обґрунтували тим, що положеннями чинного законодавства не передбачено обов`язку роботодавця зберігати попередню посаду за працівником, звільненим у зв`язку із обранням на виборну посаду.
17. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що попередня посада, яку займала позивач до її обрання на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Дружбівської міської
ради - начальника загального відділу, відсутня в штатному розписі Дружбівської міської ради.
18. Також суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статті 51 Закону №280/97-ВР, зазначили, що на осіб, які входять до складу виконавчого комітету, поширюються обмеження щодо сумісності їхньої діяльності з іншою роботою.
19. Ураховуючи те, що позивач, будучи депутатом міської ради, обрана на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Дружбівської міської ради, то її повноваження депутата достроково припинилися відповідно до статті 5 Закону №93-IV.
20. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що гарантії, установлені статтею Закону 33 №93-IV, не поширюються на позивача, оскільки вона припинила свої повноваження депутата міської ради з 20.12.2010 у зв`язку із обранням її на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Дружбівської міської ради.
21. Обґрунтовуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 33186,54 грн відповідно до статті 117 КЗпП України, суди попередніх інстанцій зазначили про їхню безпідставність, оскільки під час судового розгляду встановлено, що повний розрахунок з позивачем проведено 27.11.2015, затримка розрахунку при звільненні складає 4 дні, а тому сума, яку необхідно стягнути на користь позивача, складає 1164,44 грн.
22. Отже, підстави для стягнення з відповідача розрахованої позивачем суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 33186,54 грн відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
23. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
23.1. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
23.2. 26 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
23.3. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
23.4. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року №524/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
23.5. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
24. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
25. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
26. Позивач зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 51 Закону №280/97-ВР та статті 5 Закону №93-IV, оскільки виконавчий комітет Дружбівської міської ради є її структурним підрозділом, не має статусу юридичної особи, не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому не може вважатися окремим органом місцевого самоврядування.
27. Скаржник указує, що відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
28. Ураховуючи те, що виконавчий комітет Дружбівської міської ради не є юридичною особою, трудові відносини між ним і позивачем виникнути не могли.
29. За таких обставин позивач уважає, що вона перебувала в трудових відносинах саме з Дружбівською міською радою, а не з її виконавчим комітетом, у зв`язку з чим положення вказаних нормативно-правових актів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
30. Отже, ОСОБА_1 вважає, що має право на гарантії, установлені статтею 33 Закону №93-IV, для депутатів місцевих рад.
31. Також позивач зазначила, що до розрахунку при звільненні необхідно включити, зокрема суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
32. З 17.11.2015 по 23.11.2015 позивач перебувала у вимушеному прогулі в зв`язку із затримкою видачі трудової книжки, а тому відповідач повинен був сплатити їй середній заробіток відповідно до статті 235 КЗпП України в розмірі 1164,44 грн.
33. Проте 27.11.2015 - у день звільнення - позивачу виплачено лише заробітну плату та суму компенсації за невикористану відпустку. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку із затримкою видачі трудової книжки станом на 10.05.2016 не виплачена.
34. На переконання позивача, відповідач повинен був виплатити їй суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не зважаючи на наявність спору щодо такої суми.
35. Таким чином, скаржник указує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з 27.11.2015 по 10.05.2016.
36. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на висновки та установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
37. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Відповідно до статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
39. Згідно зі статтею 45 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
40. Статтею 49 Закону №280/97-ВР установлено, що повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.
41. За змістом частин першої та другої статті 51 Закону №280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
41.1. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.
42. Частиною третьою статті 51 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
43. Відповідно до частини 7 статті 51 Закону №280/97-ВР на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють в ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їхньої діяльності з іншою роботою (діяльністю), установлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.
44. Частиною четвертою статті 12 Закону №280/97-ВР установлено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.
45. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради (частина 9 статті 51 Закону №280/97-ВР).
46. Статтями 1,2 Закону №93-IV передбачено, що статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.