ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №428/3382/17
адміністративне провадження №К/9901/33305/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області у складі судді Бароніна Д.Б. від 26 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Василенко Л.А., Ханової Р.Ф. від 06 червня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, у якому просив:
визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 01 вересня 2016 року, які полягають у невиконанні судових рішень Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2009 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року;
зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зробити з 01 вересня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі існуючих в пенсійній справі постанов суду, які набрали законної сили;
стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 утворену після перерахунку заборгованість щодо виплати недоплаченої пенсії з 01 вересня 2016 року.
В обґрунтування позову позивач вказує, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі також - ЧАЕС) першої категорії та особою з інвалідністю другої групи, його статус прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок війни другої групи. 10 квітня 2009 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області прийнято постанову, якою визнано протиправними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку, зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити йому пенсію як особі з інвалідністю другої групи відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. 18 січня 2010 року Донецьким апеляційним адміністративним судом частково змінено постанову Сєвєродонецького міського суду від 10 квітня 2009 року: визнано протиправними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю другої групи та зобов`язано виплатити пенсію відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецька добровільно виконувало рішення суду до 01 листопада 2011 року. Після вказаної дати Управління Пенсійного фонду України, посилаючись на підзаконний акт Кабінету Міністрів України - постанову № 1210 від 23 листопада 2011 року, нараховує йому пенсію у заниженому розмірі, умисно порушує законодавство України. Зазначає, що не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду України, звернувся до Європейського суду з прав людини. 13 лютого 2014 року Європейський суд з прав людини задовольнив його заяву № 69806/12 від 19 жовтня 2012 року у справі "Щукін та інші проти України" та призначив справедливу сатисфакцію, а також зобов`язав виконати судові рішення національного суду. Після отримання рішення Європейського суду з прав людини він направив до Державної виконавчої служби України заяву, в якій просив відкрити виконавче провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року. Державною виконавчою службою України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Держава Україна виплатила призначену сатисфакцію, але не виконує рішення національного суду. Він подав заяву до Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, однак таке відкритим не було. Вважає, що відповідач створює перепони для виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року, оскільки нараховує пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України, ігноруючи Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що, виплачуючи позивачу з листопада 2011 року пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв правомірно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2017 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 22 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 428/3382/17.
Справа передана до Верховного Суду 05 березня 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів: Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, особою з інвалідністю другої групи та прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок війни другої групи. Захворювання та інвалідність позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2009 року по справі № 2а-389/09 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення пенсії з 01 жовтня 2007 року до 31 березня 2009 року при збільшенні мінімальної пенсії за віком, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві перерахувати пенсію по 2 групі інвалідності з 31 березня 2009 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
18 січня 2010 року Донецьким апеляційним адміністративним судом частково змінено постанову Сєвєродонецького міського суду від 10 квітня 2009 року: визнано протиправними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю другої групи та зобов`язано виплатити пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Щукін та інші проти України" (заява № 59834/09 та 249 інших заяв) від 13 лютого 2014 року встановлено, що в заявах, зазначених у Додатку 1, наявне порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників. Суд також вважав, що було порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. За таких підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції. Також Суд постановив, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно із пунктом 93 Додатку 1 до вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини ОСОБА_1 знаходиться у переліку осіб, чиї заяви визнано прийнятними. При цьому в якості відповідного рішення національного суду вказано "Сєвєродонецький міський суд Луганської області, 10/04/2009".
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 жовтня 2015 року по справі № 428/7173/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі також - ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області) про невиконання судових рішень, відновлення порушених прав та відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
Вказаною постановою, серед іншого, встановлено, що 16 квітня 2015 року на виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшов дублікат виконавчого листа Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 грудня 2014 року у справі № 2-а-389/09.
17 квітня 2015 року на адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області надійшла заява з додатком рішення Європейського суду з прав людини в справі "Щукін та інші проти України" про відновлення вищезазначеного виконавчого провадження та державний виконавець, керуючись статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа.
28 вересня 2015 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області, керуючись пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа в адміністративній справі №2а-389/09, виданого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2015 року у справі №428/6878/15-а, якою виконавчий лист №2а-389/09, виданий Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Виплата позивачу згідно з судовими рішеннями основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком здійснювалася до 01 листопада 2011 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 812/1509/15 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Вищевказаною постановою суду, серед іншого встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України розглянута заява позивача про примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини № 59834/09 від 13 лютого 2014 року, на підставі чого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42560372.
07 липня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було надіслано до управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області вимогу № 131/22 щодо повідомлення останнім про повне або часткове виконання постанови по справі № 2-а-389/09.
17 липня 2015 року за № 35267/09-10 повідомлено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо того, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області Моргунову М.Д. на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року нараховано та виплачено за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2011 року 173979 грн 84 коп., що не заперечується сторонами по справі.
Листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2015 року № М-20040/131/20.1/22 розглянуто звернення позивача від 23 вересня 2015 року та повідомлено, що рішення Сєвєродонецького міського суду від 10 квітня 2009 року у справі №2а-389/09/1227 (зі змінами, внесеними постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року №2а-389/09/1227) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щукін та інші проти України" від 13 лютого 2014 року в частині вимог заявника ОСОБА_1 виконані у повному обсязі.
Згідно із копією заяви ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 09 березня 2017 року позивач просить Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області перерахувати та виплатити з 01 вересня 2016 року пенсію відповідно до розрахунку мінімальних пенсій з 01 вересня 2016 року у розмірі 1130,00 грн, а з 01 грудня 2016 року - 1247,00 грн, тобто в розмірах відповідно до рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року.
Відповідно до копії листа Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 березня 2017 року № 38/н-4 позивачу згідно з постановами Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 квітня 2009 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року здійснено перерахунок пенсії та виплачено за період з 01 жовтня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 жовтня 2011 року з урахуванням вимог частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний період. З 01 листопада 2011 року йому виплачується пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте розмір пенсійної виплати йому встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу у розмірах, встановлених постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі № 2а-389/09/1227, та продовження виплати пенсії на підставі цієї постанови суду та постанови суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для осіб, що беруть участь у його справі, відтак, виплачуючи позивачу з листопада 2011 року пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв неправомірно.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.