ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №825/239/16
адміністративне провадження №К/9901/11662/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 825/239/16
за позовом ОСОБА_1
до Чернігівської обласної державної адміністрації
про визнання дій протиправними, скасування вкладки
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач) про визнання дій відповідача протиправним в частині виготовлення вкладки №002870 від 01 серпня 2014 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 ; скасування вкладки № 002870 від 01 серпня 2014 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про те, що дії Чернігівської ОДА, в частині виготовлення вкладки №002870 від 01 серпня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 є протиправними, а сама вкладка підлягає скасуванню.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу представника Чернігівської обласної державної адміністрації задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач по справі видав позивачу вкладку до посвідчення у відповідності до встановленого зразка, де у відповідній графі зазначив конкретну категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до якої віднесено Позивача, а саме - потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 26 липня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №825/239/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 28 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №825/239/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що у зв`язку з захворюванням на променеву хворобу (рак щитовидної залози), та втратою працездатності у 2009 році, спец. ЛКК Чернігівської області, на підставі вимог наказу МОЗ № 150 від 17 травня 1997 р., пункту 3 абзацу 3 статті 12 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу було встановлено, що його захворювання виникло внаслідок аварії на ЧАЕС.
Обласним МСЕК № 1 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності.
28 січня 2010 року Чернігівською облдержадміністрацією позивачу було видано посвідчення особи яка, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_1 від 28 січня 2010 року.
Після кожного перегляду МСЕК № 1, Чернігівською обласною державною адміністрацією приймалося рішення, про видачу позивачу вкладки до посвідчення на новий термін в місячний строк згідно вимог пункту 10 "Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20 січня 1997 року (далі - Порядок видачі посвідчень; Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ N 551 від 11 липня 2018 року, однак була чинна, на момент виникнення спірних правовідносин).
В квітні 2013 року, після чергового переогляду МСЕК № 1, позивач надав відповідачу всі необхідні документи для видачі вкладки на новий термін. Відповідач з травня 2013 року вкладку не видавав.
У травні 2014 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної Державної адміністрації в особі обласної комісії зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі № 825/1551/14 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній Державній адміністрації оформлені протоколами № 5 від 21 травня 2012 року та № 9 від 27 вересня 2013 року.
В результаті апеляційного оскарження, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Чернігівської обласної державної адміністрації прийняти рішення, щодо видачі нової вкладки посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії та ухвалено нову постанову в цій частині. Зобов`язано Чернігівську обласну державну адміністрацію прийняти рішення, щодо видачі нової вкладки посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 від 28 січня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - залишено без змін.
Таке рішення Чернігівською обласною державною адміністрацією було прийнято 01 серпня 2014 року та було видано позивачу вкладку № 002870.
Позивач, вважаючи дану вкладку такою, що не відповідає встановленому порядку видачі посвідчень, звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішенням суду апеляційної інстанцій протиправно прийнято судове рішення про скасування судового рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач оскаржуючи дії відповідача та вкладку до посвідчення звертає увагу суду на те, що він має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_1, а вкладку до його посвідчення видано як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, в результаті чого, позивач вважає, що дана вкладка не відповідає встановленому порядку видачі посвідчень.
15 серпня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.