ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №826/6225/16
адміністративне провадження №К/9901/32433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва у складі судді Огурцова О.П. від 21.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Твердохліб В.А., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М. від 16.05.2017
у справі №826/6225/16
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив зобов`язати відповідача розглянути його клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 0,01 га для індивідуального гаражного будівництва в межах міста Києва у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. 30.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.01.2016 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,01 га в межах міста Києва з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
8. 24.03.2016 заступником директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на виконання доручення заступника міського голови - секретаря Київської міської ради №08/М-996 від 05.02.2016 надано відповідь, викладену у листі №057022-08/М-996-2981, в якому повідомлено, що зазначене клопотання позивача не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: відсутні графічні матеріали, на яких можливо визначити бажане розташування земельної ділянки, а тому Департамент земельних ресурсів повернеться до розгляду питання після подання заяви у встановленому порядку.
9. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. В обґрунтування позовної вимоги ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем клопотання позивача від 13.01.2016 в порядку статті 118 Земельного кодексу України не було розглянуто належним чином та всупереч вимогам чинного законодавства направлено на розгляд до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
11. Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскільки позивачем у клопотанні, поданому в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, не було визначено бажане місце розташування земельної ділянки, воно не підлягало розгляду по суті, а тому проект відповідного рішення Київської міської ради не готувався та на розгляд Київської міської ради не передавався.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки клопотання було повернуто на доопрацювання заявнику, то проект відповідного рішення Київської міської ради не готувався та на розгляд не передавався, а тому клопотання позивача розглянуто у визначеному законом порядку та в межах компетенції Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відтак відсутні підстави для задоволення позову.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що у поданому ним клопотанні від 13.01.2016 та у додатках до нього зазначені всі необхідні дані для прийняття рішення по суті та обґрунтовано бажання реалізувати право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки. Відповідач всупереч вимогам законодавства направив його клопотання на розгляд до Департаменту земельних ресурсів, який не уповноважений на розгляд вказаного клопотання по суті.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до положень частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
18. Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
19. За змістом частин 1 - 3 та статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
20. Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
21. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
22. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №420/914/19, від 13.11.2019 у справі №756/6448/16-а та від 21.11.2019 у справі №812/1268/17.
23. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.