ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2019 року
Київ
справа №803/3923/15
адміністративне провадження №К/9901/8875/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 803/3923/15
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, ГУНП в Волинській області, УМВС України в Волинській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Ксензюка А.Я., суддів Валюха В.М., Ковальчука В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Носа С.П., Сапіги В.П.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. та зобов`язання МВС України, Головне управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ Національної поліції у Волинській області) здійснити перерахунок (нарахування, розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із травмою, заподіяною під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 30 240 грн. відповідно до Закону України "Про міліцію" в редакції від 20 грудня 1990 року. Однак, позивач вважає, що нараховуючи йому одноразову грошову допомогу відповідачі повинні були застосувати положення Закону України "Про міліцію" в редакції від 13 лютого 2015 року, чинного на момент нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а також встановлення йому групи інвалідності, та призначити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із травмою, заподіяною під час виконання ним службових обов`язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що вимоги до ГУ Національної поліції у Волинській області передчасні, оскільки не ліквідовано УМВСУ у Волинській області. Однак, в іншій частині позов є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 10 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 803/3923/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 10 травня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 803/3923/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 28 листопада 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 листопада 2019 року.
Разом з касаційною скаргою подано клопотання про участь представника в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 27 лютого 2015 року військово-лікарняна комісія УМВС України у Волинській області, за розпорядженням начальника УКЗ УМВС України у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1, та встановила, що отриманні порання та захворювання пов`язанні з виконанням службових обов`язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано свідоцтво про хворобу № 39.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 березня 2015 року серії 12 ААА № 137926, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 25 березня 2015 року АГ № 0001627, акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 6 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 видано посвідчення інваліда ІІ групи. Інвалідність встановлено до 1 квітня 2016 року.
Матеріалами справи підтверджено, що заява про проведення виплати одноразової грошової допомоги позивачем була подана 29 жовтня 2015 року.
3 листопада 2015 року МВС України прийнято висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію", відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає 30 240 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що законодавець прив`язує момент виникнення права на розрахунок та виплату одноразової допомоги саме до моменту встановлення інвалідності; оскільки позивач отримав травму, пов`язану із виконанням службових обов`язків 29 серпня 2014 року, Закон України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції, який був прийнятий 13 лютого 2015 року, не може застосовуватись до позивача.
08 грудня 2016 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких він зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції, який був прийнятий 13 лютого 2015 року, і на день встановлення інвалідності вже був опублікований в офіційному виданні "Голос України" від 11 березня 2015 року №43) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.