ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
Київ
справа №810/3642/17
адміністративне провадження №К/9901/48530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О.,Соколов В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (суддя: Басай О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (судді: Србків Я.М., Петрик І.Й., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в Київській області (далі - ДМС, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 05 вересня 2017 року про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання через надання, при її видачи 17 березня 2015 року, неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів протиправним, оскільки єдиним належним доказом того, що позивач надав до підрозділу УДМС України в Київській області завідомо неправдиві відомості щодо перетину державного кордону України є вирок суду, яким встановлена вина позивача у підробці документів.
При цьому вказав, що 24 лютого 2015 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність спірного рішення оскільки позивач, під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні надав до підрозділу УДМС України в Київській області завідомо неправдиві відомості щодо перетину державного кордону України 02 березня 2015 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.
Вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття рішення.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року та вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.
ДМС у відзиві зазначила, що Департаментом захисту національної державності Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Служби Безпеки України отримана інформація про невідповідність проставлених штампів в національному паспорті позивача про перетин державного кордону, дані невідповідності підтверджуються листом Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 17 серпня 2017 року № 0.64-26315/0/15-17.
Зазначив, що позивач у заяві для отримання посвідки на тимчасове проживання від 14 березня 2015 зазначив дату в`їзду на територію України 02 березня 2015 року, проте Головним центром обробки спеціальної інформації ДПС України зафіксовано, що позивач не перетинав державний кордон України 02 березня 2015 року. При цьому 14 березня 2019 року іноземцем у заяві проставлено підпис під наступним текстом: "Я усвідомлюю що неправдиві відомості, подані мною в цій заяві, можуть бути причиною відмови у видачі (скасуванні раніше виданої) посвідки на тимчасове проживання" (а.с.39, 40).
Тому, на переконання відповідача, управління Державної міграційної служби України в Київській області на підставі підпункт 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28. Березня 2012 №251 прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 .
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року (судді) Стрелець Т.Г., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (суддя: Басай О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі за даним позовом.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя-доповідач Загороднюк А.Г., суддів Єресько Л.О., Соколов В.М.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Азербайджанської Республіки.
24 лютого 2015 року між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 21 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
17 березня 2015 року УДМС України в Київській області видано посвідку позивачу на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 .
Термін дії тимчасової посвідки продовжено до 12 березня 2018 року.
05 вересня 2017 року до відповідача надійшло подання Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі із тероризмом Департаменту захисту національної державності СБ України від 05.09.2017 №5/2/1-17178 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1, в звязку з тим, що під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в України позивач надав до підрозділу УДМС України в Київській області завідомо неправдиві відомості щодо перетину державного кордону України (в паспорті проставлені штампи ДПС України про перетин державного кордону України). Зазначена інформація підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 17 серпня 2017 року № 0.64-26315/0/15-17 на запит контррозвідувальних заходів по боротьбі із тероризмом Управління Департаменту захисту національної державності СБ України від 25 липня 2017 №5/2/1-14419 (а.с. 51-52).
На підставі підпункту 1 пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 № 251, УДМС України в Київській області 05 вересня 2017 року прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773- VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Приписами частини третьої статі 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-чотирнадцятій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Згідно з частиною тринадцятою статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Частиною шістнадцятою статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 №251.
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №251, заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразки заяв та порядок їх розгляду визначаються МВС.
Підпунктом 1 пункту 19 Порядку № 251 визначено, що посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі, зокрема, отримання від органу Національної поліції, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.
Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання приймається начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для скасування посвідки.
Відповідно до пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 №150 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.