ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа №1440/1820/18
адміністративне провадження №К/9901/22571/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Блажівська Н. Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 1440/1820/18 за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ", Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДОРЛІДЕР", Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", Державне підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор", про визнання протиправними дій та скасування вимоги,
УСТАНОВИЛА:
Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (далі - Держаудитслужба) по внесенню до Вимоги від 31 січня 2018 року №15-14-06-14/397 та Акта ревізії від 28 грудня 2017 року №15-14-11/61 окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Миколаївській області за період із 1 березня 2015 року по 30 вересня 2017 року відомостей, які не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи; скасувати Вимогу Держаудитслужби від 31 січня 2018 року № 15 14-06-14/397.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що дії відповідача по включенню до акта ревізії і Вимоги інформації про виявлені порушення, та в цілому зміст самої Вимоги є протиправними, такими, що прямо суперечать вимогам законодавства.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
На обґрунтування свого рішення суд зазначив, що відповідач пред`явив вимогу позивачу, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір; зміст спірної вимоги, її правова природа та навантаження свідчать про відсутність порушень прав та інтересів позивача діями та вимогою відповідача; акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не породжує правових наслідків для підконтрольної установи, а тому не може бути предметом оскарження.
Постановою від 11 червня 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправною та скасував Вимогу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 31 січня 2018 року №15-14-06-14/397, у решті позову - відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд, виходив із того, що оскаржувана вимога, яка є індивідуально-правовим актом, породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована та носить обов`язковий характер. При цьому, визнавши можливим розгляд спору щодо оскарження вимоги органу державного фінансового контролю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ця вимога винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою (зазначивши у вимозі про необхідність усунути виявлені порушення законодавства в установленому законом порядку, відповідач не вказав які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення виявлених порушень).
Не погодившись із постановою апеляційного суду, Держаудитслужба подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог, справу направити на новий розгляд до цього суду.
Служба автомобільних доріг у Миколаївській області подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просить залишити касаційну скаргу без задоволення .
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на III квартал 2017 року посадові особи цього органу провели планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період із 1 березня 2015 року по 30 вересня 2017 року, за наслідками якої складено акт від 28 грудня 2017 року №15-14-11/61.
31 січня 2018 року відповідач на підставі висновків цього акта прийняв вимогу №15-14-06-14/397 щодо усунення порушень законодавства, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та вимогу щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 цього Закону органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.