Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 601/1140/15-ц
провадження № 61-6989св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач — ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги — ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дочки
ОСОБА_5 в розмірі 1/2 усіх видів його заробітку до досягнення дитиною повноліття та просила стягнути аліменти за минулий час, починаючи з
01 травня 2012 року по 31 квітня 2015 року у розмірі 13 315,20 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у 1998 році ОСОБА_2 познайомилась з ОСОБА_3 . Між ними виникли близькі стосунки. З 2000-2001 року вони періодично проживали разом. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_6 .
Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень здійснено, відповідно до частини першої статті 135 СК України, за прізвищем матері — " ОСОБА_7 ", а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері - " ОСОБА_8 ".
Після народження дочки відповідач деякий час відвідував доньку та надавав матеріальну допомогу, а з 2012 року вони практично не спілкуються. Посилаючись на те, що відповідач не надає коштів на утримання їхньої дочки просила задовольнити позов.
До позовної заяви позивач долучила клопотання про призначення судово-генетичної експертизи для встановлення батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5, на вирішення якої просила поставити питання про те чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про уточнення та доповнення (збільшення) позовних вимог, в якій додатково просила визнати ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області
від 16 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи
з 28 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що батьківство відповідача встановлено на підставі висновку судової молекулярно-генетичного дослідження № 7, наданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. Твердження відповідача щодо його безпліддя на момент зачаття дитини суд оцінив критично, оскільки медичні документи, в яких вказаний даний діагноз, представлені суду за 2010 - 2014 роки. Епікриз
2003 року свідчить лише про урологічне захворювання ОСОБА_3 в 2003 році, однак в ньому не вказано про його безпліддя. В частині вирішення вимог про стягнення аліментів суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, врахував вік дитини та її нагальні потреби.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 26 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
У травні 2019 року з апеляційною скаргою на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року звернулась ОСОБА_4 . - дочка ОСОБА_3 .
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 рокузалишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, яке полягає у прийнятті до розгляду позовних вимог про визнання батьківства під час розгляду справи по суті не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки позивач разом з позовною заявою про стягнення аліментів заявляла клопотання про призначення судово-генетичної експертизи на встановлення походження ОСОБА_9 від ОСОБА_3, а потім заявила таку вимогу. Посилання ОСОБА_4 на стійке безпліддя її батька внаслідок перенесеного урологічного захворювання в кінці 2003 року - на початку 2004 року через переохолодження не спростовує висновків суду про батьківство ОСОБА_3, оскільки такий висновок зроблено лише у 2016 році по спливу 12 років після народження ОСОБА_9 . Враховуючи висновок судово-генетичної експертизи про те, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно
ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99 % та сукупність інших доказів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_9 .
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
16 жовтня 2019 року ОСОБА_4 звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що експертиза проведена Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, яке не є установою, уповноваженою на проведення таких експертиз, оскільки за організаційно-правовою формою є комунальною, а не державною спеціалізованою установою, відтак висновок експертизи не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77 та 78 ЦПК України.
При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено і іншими доказами. ОСОБА_2 не надала жодних доказів спільного проживання, побуту чи будь-яких стосунків з ОСОБА_3 .
Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення повторної судово-генетичної експертизи на предмет кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також не прийнято до уваги наданих доказів про існуюче захворювання репродуктивної функції у ОСОБА_3 . Таким чином, суд, неповно з`ясувавши обставини справи, грубо порушив право на справедливий судовий розгляд, надавши перевагу стороні позивача, порушив принцип процесуальної рівності сторін.
Доводи інших учасників справи:
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року - без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 601/1140/15-ц з Кременецького районного суду Тернопільської області.
У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 601/1140/15-ц надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до незгоди з постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в частині залишення без змін рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2017 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому в іншій частині постанова Тернопільського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, судом касаційної інстанції не переглядається.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 28 жовтня
2004 року відділом РАЦС Кременецького РУЮ Тернопільської області, батьками якої зазначені: матір`ю - ОСОБА_2, батьком - ОСОБА_10 .
Сторони у зареєстрованому шлюбу не перебували.
Відомості про батька дитини ОСОБА_9 записані зі слів матері відповідно до статті 135 СК України.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області
від 29 грудня 2015 року призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського бюро судово-медичних експертиз.
Відповідно до висновку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 18 березня 2016 року № 7 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 складає величину не менше 99.99 %.
Зразки крові ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були відібрані на паперові фільтри 26 лютого 2016 року у відділенні судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, про що складено відповідний протокол.
Виділення ДНК проводилося згідно з методикою, викладеною в методичних рекомендаціях: "Дослідження ДНК з об`єктів біологічного походження методом полімеразної ланцюгової реакції" ДНДКЦ МВС України 2003 року, з використанням іонообмінної смоли Chelex 100.
ДНК, виділена з зразків крові, досліджувалася за допомогою набору для ампліфікації "Identifiler" виробництва фірми "Applied Biosystems" (США), згідно інструкції, доданої виробником реагентів, з використанням ампліфікатора "Eppendorf Mastercycler" (Німеччина).