Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа №344/13144/17
провадження №61-3798св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська міська рада,
третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парковий двір",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парковий двір" (далі - ОСББ "Парковий двір"), в якому просили визнати за ними право власності на підвальне приміщення, позначеного на плані цифрами VII (площею 11,66 м.кв.), та VIII XI, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що на підставі договору найму житлового приміщення від 26 липня 1961 року квартиру АДРЕСА_2 надано у користування ОСОБА_4 . Згідно акту здачі-прийому квартири разом з квартирою передано і підвал. В подальшому 22 листопада 1973 року на вказану квартиру видано ордер ОСОБА_2.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 листопада 1996 року квартира є спільною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
З часу отримання ордеру на квартиру позивачі добросовісно, відкрито та безперервно користуються підвальними приміщеннями будинку, позначеними на плані цифрами VII (площею 11,66 кв.м), VIII та ХI, що відповідно до положень статті 344 ЦК України є підставою для визнання за ними права власності за набувальною давністю на вказані приміщення у рівних долях.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що спірні підвальні приміщення не можуть бути об`єктом набувальної давності, оскільки є допоміжним приміщенням, право володіння, користування та розпорядження яким мають всі мешканці багатоквартирного будинку, а тому воно не може бути передано у власність позивачів.
Позивачі користувалися спірними приміщеннями на підставі відповідного правового акта, не могли не знати про те, що такі приміщення належать усім власникам квартир. Водночас лише сам факт користування спірним приміщенням не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставі статті 344 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки тим обставинам, що підвальне приміщення було передано згідно договору найму жилого приміщення від 26 липня 1961 року разом із квартирою, про що вказано в додатку до договору - акті здачі-прийомки квартири, в якому зазначено, що разом з квартирою передано і підвал. З часу отримання ордеру на найм квартири позивачі користуються підвальним приміщенням позначеним на плані цифрами VII (площею 11,66 м.кв.) VIII та XI.
Судами не враховано покази свідків - мешканців будинків АДРЕСА_4 будинків АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, які підтвердили, що позивачі користуються підвальними приміщеннями №№ VII, VIII та XI в будинку АДРЕСА_1 . Інших осіб, які б мали право на дане нерухоме майно не має. Позивачі продовжують користуватися підвальним приміщенням добросовісно та безперервно, володіють ним.
Отже, оскільки позивачі більше десяти років відкрито, безперервно володіють підвальним приміщенням, то за ними може бути визнано право власності на це майно за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та ОСББ "Парковий Двір", заперечують проти доводів ОСОБА_2 та просять залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилаються на те, що вони більше десяти років відкрито володіють підвальними приміщеннями будинку АДРЕСА_1, що позначені на плані цифрами VII (площею11,66 кв.м), VIII та ХI, а тому набули право власності на нього за набувальною давністю.
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина перша статті 344 ЦК України).
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.