Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 171/1688/17
провадження № 61-4992св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року у складі судді
Семенової Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л.,
Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про витребування особистого майна із чужого володіння та розподіл спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 березня 2014 року до 04 травня
2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Вказувала, що сторони мешкали у квартирі ОСОБА_2, до якої
ОСОБА_1 перевезла побутову техніку та меблі, а саме: телевізор вартістю 800 грн, холодильник вартістю 3 000 грн, кондиціонер вартістю 2 000 грн, пуф синій вартістю 2 000 грн, пуф зелений вартістю 300 грн, вішак для одягу вартістю 500 грн, музичний центр вартістю 700 грн, тарілки вартістю 300 грн, склянки вартістю 200 грн, велосипед вартістю 500 грн, фотоапарат вартістю 1 000 грн, ковдру-плед вартістю 300 грн, підставку для квітів вартістю 220 грн, а всього на загальну суму 11 820 грн.
У подальшому з 2016 року сторони проживали у будинку батьків відповідача та за час спільного проживання ними було придбано інше майно, а саме: автомобіль Subaru Forester вартістю 200 000 грн; мотоблок Zubr KX 31 вартістю 8 900 грн, кондиціонер вартістю 4 699 грн, ліжко вартістю 9 220 грн, меблевий комплект вартістю 22 000 грн, диван вартістю 7 700 грн, стінку вартістю 7 700 грн, стіл вартістю 1 200 грн, чотири стільці вартістю 3 400 грн, стіл вартістю 600 грн, вішак вартістю 320 грн, комод вартістю 1 950 грн, шафу вартістю 4 440 грн, стіл вартістю 1 800 грн, гардини білі вартістю 1 200 грн; гардини кухонні вартістю 850 грн, два смартфони вартістю 6 000 грн; телевізор вартістю 3 000 грн, а всього на загальну суму 284 979 грн.
Зазначала, що з 2017 року сторони припинили спільне сумісне проживання, а ОСОБА_2 залишив собі усі особисті речі позивача та спільне сумісне майно подружжя.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Subaru Forester (державний номер НОМЕР_1 ) вартістю 200 000 грн; мотоблок Zubr KX 31 вартістю 8 900 грн, кондиціонер вартістю 4 699 грн, ліжко вартістю 9 220 грн, меблевий комплект вартістю 22 000 грн, диван вартістю 7 700 грн, стінку вартістю 7 700 грн, стіл вартістю 1 200 грн, чотири стільці вартістю 3 400 грн, стіл вартістю 600 грн, вішак вартістю 320 грн, комод вартістю 1 950 грн, шафу вартістю 4 440 грн, стіл вартістю 1 800 грн, гардини білі вартістю 1 200 грн, гардини кухонні вартістю 850 грн, два смартфони вартістю 6 000 грн, телевізор вартістю 3 000 грн, а всього на загальну суму 284 979 грн;
- визнати за нею та ОСОБА_2 (за кожним окремо) право власноті на 1/2 частину у спільному майні подружжя: автомобіль Subaru Forester вартістю 200 000 грн, мотоблок ZUBR KX 31 вартістю 8 900 грн, кондиціонер вартістю 4 699 грн, ліжко вартістю 9 220 грн, меблевий комплект вартістю 22 000 грн, диван вартістю 7 700 грн, стінку вартістю 7 700 грн, стіл вартістю 1 200 грн, чотири стільці вартістю 3 400 грн, стіл вартістю 600 грн, вішак вартістю 320 грн, комод вартістю 1 950 грн, шафу вартістю 4 440 грн, стіл вартістю 1 800 грн, гардини білі вартістю 1 200 грн, гардини кухонні вартістю 850 грн, два смартфони вартістю 6 000 грн, телевізор вартістю 3 000 грн;
- у порядку поділу майна виділити їй мотоблок ZUBR KX 31 вартістю
8 900 грн, кондиціонер вартістю 4 699 грн, ліжко вартістю 9 220 грн, меблевий комплект вартістю 22 000 грн, диван вартістю 7 700 грн, стінку вартістю 7 700 грн, стіл вартістю 1 200 грн, чотири стільці вартістю 3 400 грн, стіл вартістю 600 грн, вішак вартістю 320 грн, комод вартістю 1 950 грн, шафу вартістю 4 440 грн, стіл вартістю 1 800 грн, гардини білі вартістю 1 200 грн, гардини кухонні вартістю 850 грн, смартфон вартістю 3 000 грн, телевізор вартістю 3 000 грн, а всього на загальну суму 81 979 грн, визнавши за нею право власності на вказане майно;
- у порядку поділу майна виділити ОСОБА_2 автомобіль Subaru Forester вартістю 200 000 грн та смартфон вартістю 3 000 грн, а всього на загальну суму 203 000 грн, визнавши за ним право власності на вказане майно;
- припинити за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Subaru Forester вартістю 200000 грн та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію, що становить різницю вартості автомобіля;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію, що становить різницю вартості розділеного майна у розмірі 60 510,50 грн;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 її особисте майно: телевізор вартістю 800 грн, холодильник вартістю 3 000 грн, кондиціонер вартістю 2 000 грн, пуф синій вартістю 2 000 грн, пуф зелений вартістю
300 грн, вішак для одягу вартістю 500 грн, музичний центр вартістю 700 грн, тарілки вартістю 300 грн, склянки вартістю 200 грн, велосипед вартістю 500 грн, фотоапарат вартістю 1 000 грн, ковдру-плед вартістю 300 грн, підставку для квітів вартістю 220 грн, а всього на загальну суму 11 820 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 04 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем всупереч вимогам процесуального права не надано доказів щодо місцезнаходження майна, яке вона просить визнати спільною сумісною власністю та поділити, а також його наявність на час розгляду справи у відповідача.
Надана позивачем довідка з магазину "Меблі" не може підтвердити дійсну вартість спірного майна, оскільки у ній зазначені ціни на відповідні товари на момент видачі цієї довідки - 06 вересня 2017 року, а згідно з поясненнями ОСОБА_1 спірне майно придбано у період з 2014 року
до 2017 року, відповідно, у довідці не враховано його стан з урахуванням зносу та інші обставини, які впливають на його вартість.
Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами придбання спірного майна, зокрема й автомобіля SubaruForester, у період шлюбу. Позивачем не подано доказів знаходження у відповідача її особистого майна.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог щодо вирішення питання поділу автомобіля Subaru Forester.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факту наявності її особистого майна: телевізора вартістю 800 грн, холодильника вартістю 3 000 грн, кондиціонера вартістю 2 000 грн, пуфа синього вартістю 2 000 грн, пуфа зеленого вартістю 300 грн, вішака для одягу вартістю 500 грн, музичного центру вартістю 700 грн, тарілок вартістю 300 грн, склянок вартістю 200 грн, велосипеда вартістю 500 грн, фотоапарата вартістю 1 000 грн, ковдри-пледа вартістю 300 грн, підставки для квітів вартістю 220 грн.
Також позивачем не доведено беззаперечними доказами факт придбання за час перебування у зареєстрованому шлюбі мотоблока ZUBR KX 31 вартістю 8 900 грн, кондиціонера вартістю 4 699 грн, ліжка вартістю
9 220 грн, меблевого комплекту вартістю 22 000 грн, дивану вартістю
7 700 грн, стінки вартістю 7 700 грн, стола вартістю 1 200 грн, чотирьох стільців вартістю 3 400 грн, стола вартістю 600 грн, вішака вартістю 320 грн, комода вартістю 1 950 грн, шафи вартістю 4 440 грн, стола вартістю 1 800 грн, гардин білих вартістю 1 200 грн, гардин кухонних вартістю 850 грн, двох смартфонів вартістю 6 000 грн та телевізора вартістю 3 000 грн
Апеляційний суд вважав доведеним факт придбання спірного автомобіля Subaru Forester у період зареєстрованого шлюбу сторін у справі.
Разом з тим, 11 лютого 2017 року вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, яка не є стороною у даній справі, тому апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання щодо цього автомобіля, оскільки право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент припинення фактичних шлюбних відносин у відповідача залишилось спільне сумісне майно подружжя та особисте майно позивача, проте суди не дали цим обставинам належної правової оцінки та не допитали свідків, які могли підтвердити ці обставини. Відповідач не спростував наявності у нього та його батьків спірного майна.
Під час перебування сторін у шлюбі відповідач за кошти подружжя придбав автомобіль Subaru Forester вартістю 200 000 грн, який 16 вересня 2016 року зареєстрував на себе, тому цей автомобіль є спільним сумісним майном подружжя.
Разом з тим, ОСОБА_2 11 лютого 2017 року відчужив цей автомобіль без згоди ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Незалучення до участі у справ ОСОБА_3 не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав позивача.
Судом не було встановлено обсяг спільного майна подружжя за час перебування у шлюбі, не було в повному обсязі з`ясовано всі обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
12 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 27 березня 2014 року до 04 травня
2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 11 грудня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 .
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 04 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з довідкою регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 07 вересня 2008 року автомобіль Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, було зареєстровано за ОСОБА_2 16 вересня 2016 року.
Судом також встановлено, що 11 ІНФОРМАЦІЯ_2 2017 року автомобіль Subaru Forester було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.