Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 552/5764/17-ц
провадження № 61-39039св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська районна у м. Полтаві рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2018 року у складі судді Миронець О. К. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської районної у м. Полтаві ради про визнання усиновлення незаконним та скасування рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у березні 2017 року він звернувся в Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району щодо оформлення субсидії та збираючи необхідні документи, дізнався про те, що у 1994 році його усиновив ОСОБА_2 . Відповідно до архівного витягу з протоколу засідання № 8 Виконавчого комітету Київської районної ради депутатів трудящих у м. Полтаві від 17 травні 1994 року вирішено: "дозволити ОСОБА_2 усиновити ОСОБА_1 ". Вважає, що процедура усиновлення та його право порушено.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати усиновлення незаконним та скасувати рішення від 17 квітня 1994 року № 189 "Про усиновлення неповнолітніх"; відновити його по батькові на " ОСОБА_1 " і залишити прізвище " ОСОБА_1 ".
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для скасування рішення про усиновлення.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при усиновленні позивача дотримані вимоги КпШС України у редакції чинній на момент проведення такого усиновлення у 1994 році.Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі про те, що йому не було відомо про усиновлення спростовуються заявою від 16 травня 1994 року, у якій він зазначив про своє бажання бути усиновленим чоловіком своєї матері - ОСОБА_2 . Посилання на незадовільні стосунки у родині, як на підставу для визнання усиновлення незаконним, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що усиновителем порушувалися права позивача, як усиновленої дитини або інших доказів, які б доводили, що усиновлення дійсно суперечило інтересам дитини, суду не надано.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2018 рокута постанову Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що він надав всі необхідні докази щодо відсутності спору про спадщину та свідоцтва про смерть його біологічного батька — ОСОБА_7 та усиновлювача ОСОБА_1 . Про усиновлення він не був повідомлений матір`ю; про заяву на усиновлення дізнався тільки після отримання відповіді із Київської районної ради в м. Полтава; на момент усиновлення йому не виповнилося ще 10 років.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що мати позивача - ОСОБА_9 та його батько - ОСОБА_7, 24 вересня 1983 року уклали шлюб, після укладення якого ОСОБА_9 змінила прізвище на " ОСОБА_9 ".
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач.
26 жовтня 1987 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.
01 листопада 1988 року укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .
Згідно з копіями заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_9 на адресу опікунської ради Київського райвиконкому м. Полтави від 16 травня 1994 року, останні просили про усиновлення ОСОБА_2 ОСОБА_1 із зміною прізвища на " ОСОБА_1 " і по батькові на " ОСОБА_1 ".
Відповідно до заяви позивача від 16 травня 1994 року, він виявив бажання на його усиновлення чоловіком його матері - ОСОБА_2, також зазначив, що у них добрі відносини. Ця заява і підпис дитини підтверджений методистом із охорони дитинства.
Із архівного витягу з протоколу № 8 засідання Виконавчого комітету Київської районної Ради депутатів трудящих м. Полтави від 17 травня 1994 року вбачається, що рішенням № 189 "Про усиновлення неповнолітніх", згідно статей 101, 102, 103 КпШС України, дозволено ОСОБА_2 усиновити ОСОБА_1 із зміною прізвища та по батькові дитини. Також зазначено, що рідний батько дитини ОСОБА_7, який мешкає у м. Дніпродзержинськ, вихованням та утриманням дитини не займається.
Відповідно до свідоцтва про народження від 12 жовтня 1994 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, мати - ОСОБА_9, батьком зазначений ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування
Оскільки усиновлення ОСОБА_1 відбулося у 1994 році, права і обов`язки сторін, що існували до 01 січня 2004 року, регулюються положеннями Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС).
Відповідно до статті 102 КпШС усиновлення проводиться рішенням виконавчого комітету районної чи міської Ради депутатів трудящихся на прохання особи, яка бажає усиновити дитину.