Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 1522/12744/12
провадження № 61-47169св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Одеська міська рада,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег 3000",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег 3000" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Калараша А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до свідоцтва № 15001633 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14 січня 2010 року введено в експлуатацію після реконструкції нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв. м. 09 квітня 2011 року між ним і ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення за 100 000,000 грн, які передано ОСОБА_2 у момент підписання договору. До цього часу ОСОБА_2, отримавши від нього кошти, які дорівнюють договірній вартості нежитлового приміщення, передавши зазначений об`єкт нерухомості в натурі, ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що він ще не отримав свідоцтво про право власності, чим порушує його права та інтереси.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв. м, укладений 09 квітня 2011 року між ОСОБА_1, та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане нежитлове приміщення.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки вчинений між сторонами правочин щодо купівлі-продажу нерухомого майна на момент його вчинення підлягав як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, цей договір фактично не є укладеним. З огляду на те, що договір купівлі-продажу від 09 квітня 2011 року фактично не є укладеним, він не створює для його сторін жодних правових наслідків, у тому числі переходу права власності на спірне майно, а отже, позовна вимога про визнання за позивачем права власності задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у розгляді справи, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег 3000" (далі - ТОВ "Ковчег 3000") подала апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 09 квітня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ, яким державну реєстрацію договору купівлі-продажу нерухомого майна скасовано, то немає підстав вважати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв`язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Отже, висновок районного суду про відмову у визнанні дійсним договору купівлі-продажу від 09 квітня 2011 року з посиланням на його неукладеність, а також на неможливість застосування частини другої статті 220 ЦК України у зв`язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, не заснований на нормах національного законодавства, що діяло на час укладення правочину від 09 квітня 2011 року і тому є помилковим. Разом з тим відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки у справі відсутні докази про те, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв. м, зведені відповідно до законодавства, у встановленому законом порядку набули статусу нерухомого майна, перейшли у власність ОСОБА_2 як об`єкти нерухомого майна і могли бути відчужені ним іншій особі як об`єкт нерухомого майна. Докази про отримання дозволу (будівельного паспорта) на нежитлові приміщення, про введення їх в експлуатацію, про отримання свідоцтва про право власності та державну реєстрацію прав на вказане майно, - позивачем, не надано. Відповідач, визнаючи заявлені до нього вимоги, також на підтвердження визнаних ним вимог не подав до суду доказів про набуття ним у встановленому порядку права власності на нежитлові приміщення до відчуження їх ОСОБА_1 або про набуття права власності на вказані нежитлові приміщення у судовому порядку з підстав, визначених статтею 376 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2018 року ТОВ "Ковчег 3000" подало до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що заява про перегляд заочного рішення не містить підпису ні ОСОБА_2, ні його представника. Тобто заява про перегляд заочного рішення прийнята районним судом до провадження без підпису. Письмова відповідь Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області від 07 серпня 2018 року № 1015-05/1-7757, не відповідає обставинами справи, містить помилкові відомості, які суперечать наданим до суду копіям документів та підписана представником, а не посадовою особою Департаменту, що викликає сумнів та розцінюється як така, що складена спеціально на користь Одеської міської ради, яка фактично має бажання заволодіти об`єктом нерухомості, який є предметом розгляду у справі. Одеська міська рада погодилась із виданим свідоцтвом від 14 січня 2010 року № 15001633 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, оскільки з часу проведення реконструкції об`єкта нерухомості не направляла зауважень щодо акта готовності об`єкта до експлуатації, його знесення чи усунення її прав як власника земельної ділянки.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.