Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 760/10020/17-ц
провадження № 61-47385св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний авіаційний університет,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у складі судді Лазаренко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Волохова Л. А., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Національного авіаційного університету, третя особа - ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію заподіяної моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 12 травня 2017 року наказом № 514/к в. о. ректора Національного авіаційного університету її звільнено з роботи за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Це звільнення вважає незаконним, оскільки з 05 по 13 травня 2017 року вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, і про що вона повідомила у телефонному режимі начальника юридичного відділу та начальника відділу управління персоналом Національного авіаційного університету.
Крім того, на момент звільнення вона була членом профспілки Національного авіаційного університету, а згідно з статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, передбачених законом, оскільки на її звільнення згоду або незгоду профспілка не надавала, на засідання профспілки її не запрошували, письмову заяву на розгляд подання за її відсутності вона не надавала, а тому звільнення відбулося без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила визнати її звільнення з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України незаконним, поновити її на посаді заступника начальника юридичного відділу Національного авіаційного університету, стягнути з Національного авіаційного університету на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2017 року по день ухвалення судом рішення, враховуючи розмір середньоденної заробітної плати - 884,00 грн, стягнути з Національного авіаційного університету на її користь компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач у період з 04 квітня по 28 квітня 2017 року вчинила прогул без поважних причин, а тому звільнення, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, є обґрунтованим.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду
м. Києва від 05 березня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що в період з 04 по 28 квітня 2017 року, який визначений в наказі про звільнення як прогули без поважних причин, позивач перебувала на роботі, а саме в Національному авіаційному університеті з 08 год до 17 год, тому не може вважатись прогулом відсутність працівника не на робочому місці, а на підприємстві, якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, та відповідно бути звільнений за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Така ж позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року у справі № 6-20213св09. Крім того, відповідачем накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули, вчинені 04, 05, 06, 07, 10, 11, 12 квітня 2017 року з порушенням місячного терміну з дня їх виявлення. До того ж, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач надав суду рішення № 39 профспілкового комітету від 18 вересня
2018 року про надання дозволу на звільнення позивача, але засідання профспілкового комітету проводилося без присутності позивача, оскільки запрошення на засідання вона не отримувала та про проведення засідання належним чином її повідомлено не було, а розгляд подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником здійснюється у присутності працівника, розгляд за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою та у разі повторної неявки без поважних причин, і будь-яких інших виключень, коли таке питання може бути розглянуто профспілковою організацією за відсутності працівника норми КЗпП України не містять. Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року № 755/10585/16-ц. Також незаконне звільнення позивача є обставиною, яка безумовно свідчить про порушення трудових прав та є підставою для компенсації позивачу завданої моральної шкоди. Така ж позиція міститься в постанові Верховного суду від 29 серпня 2018 року
№ 755/10585/16-ц.
У лютому 2019 року від Національного авіаційного університету надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить залишити без задоволення вказану касаційну скаргу, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що касаційні обґрунтування є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, а суди при прийнятті рішень з`ясували обставини справи в повному обсязі, норми матеріального та процесуального законодавства застосували правильно, і висновки судів повністю відповідають обставинам справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року працювала в Національному авіаційному університеті на посаді провідного юрисконсульта юридичного відділу Національного авіаційного університету, а з 09 серпня 2016 року, на підставі наказу в. о. ректора Національного авіаційного університету від 09 серпня 2016 року № 687/к, переведена на посаду заступника начальника юридичного відділу Національного авіаційного університету.
Відповідно до актів, складених начальником юридичного відділу Національного авіаційного університету ОСОБА_3, заступником начальника юридичного відділу Національного авіаційного університету ОСОБА_7 та провідним юрисконсультом юридичного відділу ОСОБА_8, позивач була відсутня на роботі без поважних причин у період з 04-07, 10-14, 18-21, 24-28 квітня 2017 року.
Відсутність позивача на роботі в зазначений період часу зафіксовано також і в Журналі реєстрації приходу на роботу та виходу з роботи працівників Національного авіаційного університету, а також табелі обліку робочого часу працівників юридичного відділу Національного авіаційного університету.
Згідно з актом складеним 28 квітня 2017 начальником юридичного відділу Національного авіаційного університету ОСОБА_5, начальником відділу управління персоналом ОСОБА_9 та провідним юрисконсультом юридичного відділу ОСОБА_8, позивач в присутності зазначених осіб відмовилась від ознайомлення з вищезазначеними актами про відсутність її на роботі, складених в період відсутності на роботі в зазначені дні.
Відповідно до службової записки від 12 травня 2017 року № 06.03/123 на ім`я
в. о. ректора ОСОБА_2, складеної начальником юридичного відділу Національного авіаційного університету ОСОБА_3, запропоновано застосувати до позивача захід стягнення у виді звільнення за порушення трудової дисципліни, посилаючись на відсутність позивача без поважних причин на робочому місці та невиконання своїх функціональних обов`язків в названий період.
Наказом в. о. ректора Національного авіаційного університету від 12 травня
2017 року № 514/к ОСОБА_1, заступник начальника юридичного відділу, звільнена з роботи 12 травня 2017 року за прогули без поважних причин, вчинені
04-07, 10-14, 18-21, 24-28 квітня, 10-12 травня 2017 року на підставі пункту 4