Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 522/19899/14-ц
провадження № 61-15310св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,
третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси у складі судді Шенцевої О. П. від 20 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С., від 03 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до відповідачів про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 52 500 дол. США, строком до 05 лютого 2018 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі договору дарування.
Свої зобов`язання за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк".
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1, а також, враховуючи, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними не за рахунок кредиту, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього ЖК УРСР, ПАТ КБ "ПриватБанк" просив зобов`язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради надати відповідачам інше житло після виселення зі спірної квартири, тобто на етапі виконання рішення суду про виселення з наданням іншого житла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, 2004 року народження, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які проживають у квартирі (предмет іпотеки) АДРЕСА_1, з наданням іншого житлового приміщення.
Зобов`язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради надати відповідачам у користування інше житлове приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для виселення відповідачів зі спірної квартири з наданням іншого житла на стадії виконання рішення суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог банку про виселення відповідачів. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що надання відповідачам іншого житла на стадії виконання рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про виселення відповідачів зі спірної квартири, не врахували, що вказана квартира придбана не за рахунок кредиту, а тому виселення з вказаного жилого приміщення можливо лише із наданням іншого постійного жилого приміщення, яке має бути зазначено в рішенні суду, а не тимчасового житла на стадії виконання рішення суду, як помилково вважали суди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 52 500,00 дол. США строком до 05 лютого 2018 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 27 грудня 2004 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2012 року у рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою від 05 лютого 2008 року, договором про видачу траншу від 12 лютого 2008 року та договором іпотеки від 08 лютого 2008 року у розмірі 88 901,63 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на 17 листопада 2010 року (7,9357 грн за 1 дол. США) складає 705 496,67 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 лютого 2008 року, а саме - квартиру АДРЕСА_1 та складається в цілому з однієї житлової кімнати, житловою площею 18,1 кв. м та підсобних приміщень, загальна площа квартири - 43,9 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори 27 грудня 2004 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори 27 грудня 2004 року № 409524, в КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" у книзі 489пр на сторінці 109, номер запису 125, реєстраційний номер 7585581, заставною вартістю 77 000,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на 07 лютого 2008 року складає 388 850,00 грн, з передачею ПАТ КБ "ПриватБанк" в управління вказаного предмета іпотеки на період до його реалізації, шляхом його вилучення у ОСОБА_1, та з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" права на продаж цього предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на власний розсуд з усіма правами, наданими актами чинного законодавства продавцю, зокрема, правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу квартири, з правом отримувати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майна, отримувати матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт, отримувати витяги з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру правочинів щодо квартири та інших прав, необхідних для здійснення продажу цього предмета іпотеки.
У квартирі АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2, 2004 року народження, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону України "Про іпотеку".
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".