Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 211/591/18
провадження № 61-13669св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2018 року у складі судді Ніколенко Д. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, у якому просив: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь за договором позики борг у розмірі 1 870 700 грн та 3% річних з простроченої суми у розмірі 496 455 грн; стягнути з ОСОБА_3 на свою користьза договором позики борг у розмірі 1 870 700 грн та 3% річних з простроченої суми у розмірі 496 455 грн.
Позов мотивовано тим, що 02 вересня 2008 року за договорами позики (розписками) він передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку з господарськими побудовами в селищі Лазурне Скадовського району Херсонської області 30 000 доларів США, 10 квітня 2009 року - 50 000 доларів США, 27 березня 2010 року - 50 000 доларів США.
Про фактичне одержання вказаної суми 25 грудня 2017 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали розписку, у якій зазначили, що вони позичили 130 000 доларів США, що на день складання позовної заяви за офіційним курсом НБУ складало 3 741 400 грн. Вказана розписка написана в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Посилаючись на те, що станом на час розгляду справи відповідачі борг не повернули, чим взяті на себе зобов`язання не виконали, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики від 02 вересня 2008 року, 10 квітня 2009 року, 27 березня 2010 року у розмірі 1 870 700 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти за договорами позики від 02 вересня 2008 року, 10 квітня 2009 року, 27 березня 2010 року в загальному розмірі 130 000,00 доларів США були взяті ОСОБА_3 у ОСОБА_1, а розписка від 25 грудня 2017 року була складена ОСОБА_3 від свого імені та від імені ОСОБА_2 на вимогу адвоката, про що ним зазначалось в судовому засіданні, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що про існування вказаної розписки на момент її складання відповідачка ОСОБА_2 не була обізнана, а тому не може відповідати за вказаним зобов`язанням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, оскільки позивачем по справі не доведено належними та допустимими доказами що кошти позичалися відповідачами солідарно та використані ними на придбання майна в інтересах сім`ї, оскільки самим відповідачем ОСОБА_3 зазначено про особисті зобов`язання за договором позики.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що грошові кошти за договорами позики брались відповідачами по справі в період перебування їх у шлюбі та з цільовим призначенням - будівництво будинку з господарськими побудовами в селищі Лазурне Скадовського району, що свідчить про те, що позичені кошти були використані ними в інтересах сім`ї.
Таким чином, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів попередніх інстанцій тільки в частині вирішення позову до ОСОБА_2, а тому рішення в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Відзив до суду касаційної інстанції не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу № 211/591/18 з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справа № 211/591/18 призначена до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до розписки від 02 вересня 2008 року, ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 30 000 доларів США на будівництво житлового будинку з блокованою господарською спорудою, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно розписки, складеної 10 квітня 2009 року, ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 50 000 доларів США на будівництво житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до тексту розписки від 27 березня 2010 року, ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 50 000 доларів США на будівництво житлового будинку з блокованою господарською спорудою, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
25 грудня 2017 року ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, склав розписку про те, що він та його дружина ОСОБА_2 позичили 130 000 доларів США поетапно: 02 вересня 2008 року - 30000 доларів США, 10 квітня 2009 року - 50 000 доларів США, 27 квітня 2010 року - 50 000 доларів США, у ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того в розписці зазначено, що об`єкт збудовано та введено в експлуатацію 08 червня 2011 року а грошові кошти за розпискою будуть повернуті за першою вимогою.
Вказана розписка підписана ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Підпису відповідача ОСОБА_2 вказана розписка не містить.
Також судами встановлено, що з 29 вересня 2001 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що вказані кошти були отримані відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період перебування їх у шлюбі та з цільовим призначенням - будівництво будинку з господарськими побудовами в селищі Лазурне Скадовського району, що свідчить про те, що позичені кошти були використані ними в інтересах сім`ї, а тому просив стягнути з них заборгованість у рівних частинах.