Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа №159/1780/17
провадження №61-9503св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Панасюка С. Л. та постанову Волинського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Киці С. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), в якому просив розірвати договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007року, укладеного між ним та банком щодо надання кредиту у розмірі 255937 швейцарських франків з процентною ставкою 9,5 річних та кінцевим терміном погашення до 14 травня 2017 року.
Позов мотивовано тим, що 15 травня 2007 року між позивачем та банком укладено договір відновлювальної кредитної лінії про надання кредиту у розмірі 255 937 швейцарських франків з процентною ставкою 9,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 14 травня 2017 року. Під час розгляду у Ковельському міськрайонному суді цивільної справи № 159/5261/13-ц за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено, що банк не виконав в повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: частина кредиту в сумі 18 452 швейцарських франка не була видана; частина кредиту в сумі 69 700 швейцарських франків була привласнена працівниками банку. 05 квітня 2017 року позивач звернувся з листом до відповідача з вимогою негайно видати йому з позичкового рахунку у іноземній валюті суму
88 152 швейцарських франка. З листа від 25 квітня 2017 року, надісланого відповідачем, вбачається, що вимоги позивача щодо надання кредитних коштів на суму 88 152 швейцарських франка банк не виконує. Відтак, з підстав ненадання йому цих кредитних коштів просить розірвати кредитний договір.
У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з банку завдані йому збитки в сумі 708 161,29 грн, визначені шляхом віднімання від присуджених з нього судом 863 445,51 грн суму в розмірі 155 284,26 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови кредитного договору і вчинив шахрайські дії, завдав позивачу майнової шкоди, оскільки в ході кримінального провадження з`ясувалося, що позивач отримав кошти не у швейцарських франках, а у гривнях. Після ухвалення рішення Ковельського міськрайонного суду від 03 березня 2015 року у справі № 159/5261/13-ц за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 047 349,73 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 102 522,62 швейцарських франка, що еквівалентно 863 445,51 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 19 888,56 швейцарських франка, що еквівалентно 167 501,45 грн, пені в розмірі 1947,61 швейцарських франка, що еквівалентно 16 402,77 грн, досудовим слідством був встановлений факт вчинення працівниками відповідача щодо позивача кримінального правопорушення: формально зазначивши у кредитному договорі те, що позичаються швейцарські франки, йому насправді видали кредит у гривнях.
Позивач вважає, що неправомірними діями працівників банку, які видали йому кредит у гривнях замість швейцарських франків, йому завдана майнова шкода у сумі різниці між присудженими судом 863 445,51 грн, що еквівалентні 102 522,62 швейцарських франка за курсом, який діяв станом на 04 липня 2013 року, і фактично отриманими ним у 2007 році 440 847,26 грн за курсом
4,3 грн за 1 швейцарський франк.
Позивач отримав у 2007 році фактично кредит у гривнях, а отже, далі сума кредиту не була прив`язана до швейцарського франка, як зазначено у рішенні суду, а тому різниця складає 442 598, 25 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Збільшивши позовні вимоги, позивач вирахував з суми 102 522, 62 швейцарських франка додатково ще 66 410 недотриманих швейцарських франка, відтак різниця складає 36 112,62 швейцарських франка, що еквівалентно по курсу 2007 року - 155284,26 грн.
У листопаді 2017 року позивач подав до суду позов, в якому просив визнати договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року, додаткової угоди № 1 від 06 березня 2009 року, додаткового договору № 2 від 17 вересня 2010 року удаваними.
Позов мотивовано тим, що досудовим слідством встановлено, що кредит надавався фактично в гривнях, а не у швейцарських франках, а відтак, просить договори (кредитний договір та додаткові угоди до нього) про надання кредиту у швейцарських франках визнати удаваними, оскільки сторони фактично домовились про надання кредиту у гривнях.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2018 року справи за вказаними позовами об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2018 року, залишеного без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про розірвання кредитного договору, про відшкодування шкоди та визнання договорів удаваними відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не доведено обставини, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотне порушення відповідачем умов договору, завдання позивачу шкоди, внаслідок якої він позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Посилання позивача на відмову ПАТ "Укрсоцбанк" негайно видати з позичкового рахунку 88 152 швейцарських франка не є підставою для розірвання договору.
Постановою слідчого СВ Ковельського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області від 02 березня 2013 року, позивача, визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 грудня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
На час вирішення спору в суді першої інстанції та апеляційному суді досудове розслідування за цим фактом триває і не є закінченим, а тому звернення з позовними вимогами про стягнення з відповідача в користь позивача 708 161,29 грн на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є передчасним.
Позивач не довів, що укладений правочин є удаваним, тобто таким, що спрямований на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, не витребували і не оглянули матеріали цивільної справи № 159/5261/13-ц, де є письмові докази: позовна заява банку, підроблений розрахунок. Внесення до простроченої кредитної заборгованості сум у розмірі 18 452 швейцарських франка та 69 700 швейцарських франків, є складанням завідомо неправдивого документа - повідомлення від 28 серпня 2017 року.
Судами не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що банк не виконав договірні зобов`язання на суму 88 152 швейцарських франка, неправомірно вимагає від позивача відшкодування цієї суми, як простроченої кредиторської заборгованості, і незаконно нараховує відсотки на цю суму.
Невидача позичальнику кредитних коштів в сумі 88 152 швейцарських франка на правомірну вимогу від 05 травня 2017 року є істотним порушенням умов кредитного договору і законною підставою для розірвання такого договору, а тому позов про розірвання договору підлягає задоволенню.
Рішенням суду від 03 березня 2015 року встановлено, що, відповідно до висновків почеркознавчих експертиз від 11 березня 2014 року та від 16 вересня 2014 року, підтверджено, що кредитні кошти на суму 69 700 швейцарських франків позивачем не отримані, оскільки ним не підписані заяви на видачу готівки. Отже, фактично, ці кошти були привласнені працівниками банку, але у підроблений розрахунок внесені, як отримані позичальником.
На час укладення кредитної лінії, 2007 року, курс швейцарського франка до гривні становив 4,3 грн. Тобто, тіло кредиту 102 522,62 швейцарських франка - еквівалент 440 847,26 грн. Тобто, матеріальні збитки, заподіяні позивачу по тілу кредиту становлять 442 598,25 грн різниці між стягнутою сумою 863 445,51 грн та отриманою сумою 440 847,26 грн і підлягають відшкодуванню.
При цьому, судами не враховано, що сторонами не досягнуто домовленості, що кошти позичальник буде отримувати в гривнях, а не в швейцарських франках.
Незазначення у договорі відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року, що кредитні кошти видаватимуться позичальнику в гривнях по курсу швейцарського франка, а не в швейцарських франках, і є прямим письмовим доказом в розумінні статті 64 ЦПК України стосовно удаваності договору.
Договір відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року укладено з відповідачем на пропозицію працівників банку, оскільки позивач вже мав у цьому банку непогашений валютний кредит на 70 000 доларів США під заставу нерухомого майна. Відповідачу достеменно було відомо на час укладення договору про надання відновлювальної кредитної лінії, що кошти позичальник буде отримувати у гривнях, а не в швейцарських франках, як це передбачено в договорі.
Тобто, валютний кредит по договору від 15 травня 2007 року позивач отримував у гривнях. Визнання цього кредитного договору удаваним фактично перетворює валютний договір в гривневий по курсу на момент отримання коштів.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про витребування справи № 159/5261/13-ц і дослідження доказів, але справа не була витребувана і докази не досліджені, що свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи. Сама справа перебуває у касаційній інстанції в зв`язку з касаційним розглядом справи № 61-28998ск18, що було підставою для зупинення апеляційного розгляду, відповідно до статті 251 ЦПК України.
Незастосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 251 ЦПК України, призвело до неправильного вирішення справи, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про розірвання кредитного договору
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Верховного Суду України 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.