Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа №705/4848/15-ц
провадження №61-4512св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк), в якому просив визнати недійсними договір відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2006 року, а також іпотечний договір від 05 грудня 2006 року, укладені між ним і банком.
Позов мотивовано тим, що 05 грудня 2006 року між банком та позивачем укладено договір відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким банк повинен був надати йому кредитні кошти на споживчі цілі.
Разом з тим, зміст вказаного договору суперечить статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки відповідач не повідомив позивачу у письмовій формі про умови надання кредиту, не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, про форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями, чим було порушено право споживача на свободу вибору продукції.
За порушення умов договору відповідальність передбачена лише для позичальника, чим порушується принцип рівності сторін договору.
У порушення вимог статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачу не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання.
Крім того, в договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, а також відсутній графік погашення кредиту. Договір не містить порядку зміни договору, який враховував би інтереси споживача, не містить умови про порядок припинення договору, що є суттєвими умовами.
Договір містить несправедливіумови, якими передбачено, що банк має право вимагати від позичальника достроково повернути суму кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, що фактично неможливо виконати, оскільки кредит брався з метою його використання на певні цілі, а споживач повертає його частинами на протязі всієї дії договору.
Вказані обставини є підставами для визнання кредитного договору недійсним, а також для визнання недійсним договору іпотеки, як похідного від головного договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є обґрунтований, але позивач пропустив строк позовної давності.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду скасовано з направленням справи на новий розгляду до апеляційного суду.
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року,апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зі змісту заперечень відповідача, він не просив застосувати строк позовної давності відповідно до вимог частини четвертої статті 267 ЦК України, а лише послався на його існування. У матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності, а загальне посилання у запереченнях на норми статей 256, 257, 261 ЦК України без зазначення волевиявлення про застосування позовної давності, не є відповідною заявою, тому суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.
В укладеному сторонами договорі відновлювальної кредитної лінії визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. Між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до цього договору, зокрема, щодо погодження строків погашення суми кредиту і сплати процентів по кредиту.
Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з метою його використання та встановленими умовами, отриманням кредиту саме в доларах США, а не в національній валюті України, в подальшому погашав кредитну заборгованість протягом тривалого часу й не заявляв жодних претензій з приводу того, що йому незрозумілі умови кредитного договору.
Таким чином, сторони під час укладення договору дійшли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору. Позивачем не доведено укладення кредитного договору на зазначених у ньому умовах, що обмежують його права, як споживача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не надав повні відомості, зазначені в статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також вніс у договір умови, відмінні від тих, що зазначені в повідомленні про умови кредитування від 28 листопада 2006 року.
Таким чином, банк навмисно ввів позивача в оману з метою укладання останнім кредитного договору саме з цим банком. Така поведінка ПАТ "Ощадбанк" є нечесною підприємницькою практикою, визначеною пунктом 14 частиною першою статті 1 та заборонена приписами статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
У частині першій статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" чітко вказано, що нечесна підприємницька практика забороняється, а в частині шостій цієї ж статті не двозначно сказано, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Так, в інформації про умови кредитування (вид кредиту) зазначено, що договір мав би бути строковим, хоча фактично банк надав до підписання договір відновлювальної кредитної лінії, при цьому не роз`яснивши ОСОБА_1 відмінності між цими видами договорів.
В повідомленні відсутня інформація, визначена частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". У повідомленні не зазначено режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію. Нечітко, невірно та неповно зазначені переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Такими діями банк порушив не лише вимоги статей 11, 19 Закону України "про захист прав споживачів", а й положення статті 15 вказаного Закону.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції було встановлено, і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що банк тиснув на позивача з метою збільшення розміру відсоткової ставки. Так, керуюча Філії Уманське відділення ВАТ "Ощадбанк" Полова Н. С. своїм листом від 28 липня 2008 року, надісланим на адресу позивача, повідомляла, що в разі не підписання додаткової угоди до кредитного договору, згідно з якою відсоткова ставка за кредитом збільшиться до 14,5 %, позивач буде зобов`язаний в термін до 21 серпня 2008 року повернути весь кредит в повному розмірі. Тобто, даним повідомленням банк грубо порушив норми частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того суд апеляційної інстанції не врахував, що додаткові угоди до договору відновлювальної кредитної лінії №1 від 26 серпня 2008 року та № 3 від 05 січня 2011 року є нікчемними з огляду на положення частини другої статті 19 Закону України "Про іпотеку".
Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що іпотечний договір від 05 грудня 2006 року, додаткові угоди № 1 від 26 серпня 2008 року та № 3 від 05 січня 2011 року є нікчемними з огляду на положення статей 209, 210, 220 ЦК України, статей 18, 19 Закону України "Про іпотеку", а сам іпотечний договір має бути визнано недійсним на підставі положень статті 548 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ "Ощадбанк", заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.