ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа №806/403/17
адміністративне провадження №К/9901/15797/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2017, прийняту у складі головуючого судді Черноліхова С.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, постановлену у складі колегії суддів: Майора Г.І. (головуючий), Бучик А.Ю., Шевчук С.М.
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Овруцька ОДПІ), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь кошти в розмірі 34377,31 грн., а саме:
1.1. - 5005,93 грн. недонарахованої та невиплаченої йому при звільненні винагороди за вислугу років;
1.2. - 29371,38 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2016 по 23.02.2017 року в сумі 29371,38 грн.
2. Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що з 20.03.1997 по 11.12.1997 та з 22.06.1999 по 07.09.2016 працював на різних посадах у податковій інспекції. Наказом Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 31.12.2013 позивачу було присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІІ рангу.
3. Позивач вважає, що він мав право на виплату винагороди за вислугу років у розмірі 30% відповідно до Порядку про виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013.
4. Однак у період з 01.01.2014 по 09.04.2015, як зазначає позивач, надбавка за вислугу років йому продовжувалась виплачуватись відповідно до статті 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 25%, що призвело до порушення його права на отримання доплати до заробітної плати у вигляді винагороди за вислугу років.
5. Зазначає, що внаслідок порушень законодавства відповідачем сума недорахованої винагороди становить 5005,93 грн. На підставі зазначеного просить відшкодувати середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у сумі 29371,38 грн. за період з 08.09.2016 по 23.02.2017.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 20.03.1997 по 11.12.1997 та з 22.06.1999 по 07.09.2016 працював на різних посадах у податковій інспекції, що підтверджується копією трудової книжки та вкладишем до неї.
7. Наказом Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 31.12.2013 №50-0 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - радник податкової і митної справи ІІІ рангу з 1 січня 2014 року, що підтверджується записом у вкладиші до трудової книжки.
8. На підставі наказу начальник Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області №45-0 від 07.09.2016 позивач був звільнений з посади завідувача сектору погашення боргу, у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
9. Позивач, уважаючи, що мав право на отримання виногороди за вислугу років, яка йому не була виплачена на день звільнення, а відтак не була виплачена повністю заробітна плата, на підставі чого звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 23.02.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, у задоволенні позовних вимог відмовив.
11. Відмовляючи у задоволенні позову суди дійшли висновку, що у позивача відсутнє право на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років, оскільки позивач у повному обсязі отримав надбавку за вислугу років передбачену Законом України "Про державну службу".
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неправильне тлумачення правових норм. Просить скасувати їх рішення та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.
13. У доводах касаційної скарги позивач вказує, що чинне законодавство не передбачає взаємозалік між виплаченими та невиплаченими різними складовими заробітної плати, які є різними за юридичним змістом та рівнем правового регулювання, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача повний розмір винагороди за вислугу років, на яку він мав право але з вини роботодавця не отримував.
14. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Приписами частин першої-другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.
19. Змістом статті 1 цього Закону передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
20. Відповідно до частин другої - сьомої статті 33 Закону України "Про державну службу" державним службовцям виплачується щомісячно надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
21. Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон України "Про державну службу" застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.
22. У межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України видав постанову "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" від 12 вересня 1997 року № 1013, якою встановлено порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання.
23. Відповідно до пункту 1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи органах державної податкової служби.
24. Згідно з пунктом 2 Порядку №1013 винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.
25. Частинами 1-3 пункту 3 Порядку №1013 передбачено, що розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці. Посадовим особам, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру винагороди за вислугу років, розмір винагороди змінюється з початку наступного місяця.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
27. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон № 3723-ХІІ.
28. Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
29. Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
30. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апаратах інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.