ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №757/4098/17-а
адміністративне провадження №К/9901/34022/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича на постанову Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2017 у складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у складі колегії суддів: Карпушової О. В., Епель О. В., Безименної Н. В. у справі № 757/4098/17-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у міста Луцьку та Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у міста Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у міста Луцьку та Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у міста Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у міста Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського М.Ю. щодо складання постанови від 14.01.2017 серії АР №861918 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн за порушення частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення;
- скасувати постанову серії від 14.01.2017 АР №861918 у справі про адміністративне правопорушення, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення в розмірі 255 грн. скасувати.
2. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2017 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасувано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечена безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР номер 861918 відносно ОСОБА_1 за частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В решті позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського М.Ю. залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 14.01.2017 інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у міста Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Капустинського М. Ю. було накладено стягнення на позивача у виді штрафу у розмірі 255 грн за адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, що підтверджується постановою від 14.01.2017 року АР № 861918.
3.2. Як зазначено в постанові, 14.01.2017 о 14 год 30 хв в місті Луцьку по вулиці Словацького, 7, ОСОБА_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку " 3.34 (зупинку заборонено"), чим порушив пункту 8.4. Правил дорожнього руху.
3.3. В матеріалах справи міститься відеозапис з місця події.
3.4. Постановою від 14.01.2017 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
3.5. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він дотримувався Правил дорожнього руху, тому постанова підлягає скасуванню.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у міста Луцьку Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Капустинським М. Ю. порушені вимоги статтей 251, 254, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, як вказано судом апеляційної інстанції, з наданої роздруківки карти міста Луцька, вул. Словацького, 7 не вбачається, коли зроблено фотографію, роздруковану відповідачем, з неї не видно яку саме пору року відображає фотографія та де саме стояв автомобіль позивача. Також судом зауважено, що з відеозапису з камери поліцейського встановлено, що подія відбулась взимку, що також ставить під сумнів належність та допустимість наданого відповідачем доказу, зокрема роздруківки карти місцевості. З огляду на докази, які містяться в матеріалах справи, судами не було встановлено в діях позивача порушень Правил дорожнього руху, що свідчить про протиправність накладення адміністративного стягнення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо зафіксованих на відеозаписі подій. Так, відповідач стверджує, що позивач знаходився в зоні дії знаку " 3.34 (зупинку заборонено"), чим порушив пункту 8.4. Правил дорожнього руху.
6. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
9. Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
10. Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
11. Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 №1306 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Правила) у пункті 8.4. визначено поділ дорожніх знаків (додаток 1) на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
12. Підпунктом 3.34 пункту 3 Правил визначено, що знак "Зупинку заборонено" означає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
13. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КупАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.