ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №127/27830/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2017 (в складі головуючого судді - Федчишена С.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (у складі колегії суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.. Граб Л.С.) у справі № 127/27830/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці) в частині встановлення йому щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без урахування часу роботи на прокурорських посадах;
- зобов`язати відповідача зарахувати до його стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на прокурорських посадах з 01.08.1983 по 29.03.1993 в прокуратурі Вінницької області, що становить 9 років 7 місяців 20 днів;
- зобов`язати УПФУ в м. Вінниці здійснити з 01.10.2016 перерахунок та виплату його довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а з 01.12.2016 в тому ж розмірі, але виходячи з розміру суддівської винагороди в сумі 30400 грн;
- стягнути з відповідача на його користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Позов обґрунтував тим, що до його стажу роботи на посаді судді, зокрема зараховується перебування на прокурорських посадах, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в м. Вінниці в частині встановлення позивачу щомісячного грошового утримання в меншому розмірі, без урахування часу роботи на прокурорських посадах.
Зобов`язано відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 роботу на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за час роботи на прокурорських посадах з 01.08.1983 по 29.03.1993 в прокуратурі Вінницької області, що становить 9 років 7 місяців 20 днів.
Зобов`язати УПФУ в м. Вінниці здійснити з 01.10.2016 перерахунок та виплату довічного грошового утримання позивача у розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а з 01.12.2016 до наступного підвищення суддівської винагороди в тому ж розмірі, але виходячи з розміру суддівської винагороди в сумі 30400 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 551,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Вінниці.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга аргументована тим, що суди не взяли до уваги, що позивачу довічне грошове утримання призначено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010, і відповідно до ст. 135 вказаного Закону стаж роботи позивача на посаді судді становить 23 роки 6 місяців 3 дні, що відповідає 86% грошового утримання судді. Зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періодів його роботи на прокурорських посадах суперечить чинному законодаству, у зв`язку з чим підстави для призначення позивачу довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді відсутні.
Також вказує, що Законом України "Про судоустрій та статус суддів" №1402 від 02.06.2016 не передбачено можливості включення до стажу роботи на посаді судді періодів роботи на прокурорських посадах.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Позивач правом на подання заперечення на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач з 29.03.1993 працював на посадах судді, голови суду в районних судах м. Вінниці, а з 16.10.2012 - суддею Вінницького міського суду Вінницької області.
Наказом голови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2016 №608-к на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600VIII "Про звільнення суддів" позивача виведено зі складу суддів Вінницького міського суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
В жовтні 2016 року позивач подав до Управління Пенсійного фонду в м. Вінниці всі необхідні документи щодо призначення довічного грошового утримання, з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 % грошового утримання судді з 01.10.2016, врахувавши до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання лише роботу на посаді судді (23 роки 08 місяць 03 дні).
21 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати судді з врахуванням часу роботи на прокурорських посадах.
Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №334/0-1 від 30.11.2016 позивачу відмовлено в задоволенні його заяви.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Крім того судами встановлено, що позивач з 01.08.1983 працював стажистом помічника прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 01.08.1984 - помічником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 24.02.1986 - виконуючим обов`язки старшого помічника прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 10.07.1986 - старшим помічником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 13.12.1989 - заступником прокурора Ленінського району м. Вінниця; з 01.08.1992 - старшим помічником прокурора м. Вінниця, де він працював до 29.03.1993.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, період роботи позивача на прокурорських посадах (9 років 8 місяців) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (23 роки 6 місяців) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.
Також суди дійшли висновку, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді з 01.12.2016 є зміна розміру грошового утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, суди вірно зазначили, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.