ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №802/1955/16-а
адміністративне провадження №К/9901/30345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №802/1955/16-а
за позовом Фермерського господарства "Щиглик Валентин Володимирович" до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мале приватне підприємство "Фірма Гарант", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Фермерського господарства "Щиглик Валентин Володимирович" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Альчука М.П., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Гонтарука В. М., суддів: Білоуса О.В., Совгири Д. І.,
в с т а н о в и в :
Фермерське господарство "Щиглик Валентин Володимирович" звернулося до суду з позовом до Теплицької районної державної адміністрації, треті особи - МПП "Фірма Гарант", ОСОБА_2, ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора Теплицької районної державної адміністрації від 19 травня 2016 року та 27 травня 2016 року, якими було проведено державну реєстрації договорів оренди земельних ділянок площею 4,5236 га, кадастровий номер 0523786000:02:000:0022 та площею 3,9492 га, кадастровий номер 0523786000:02:000:0327, укладених 10 травня 2016 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та МПП "Фірма Гарант", та які розташовані на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що Фермерське господарство "Щиглик Валентин Володимирович" є орендарем земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5236 га та площею 3,9492 га строком на 5 років, розташованих на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Однак, 19.05.2016 та 27.05.2016, внаслідок неправомірних дій посадових осіб Теплицької районної державної адміністрації здійснено подвійну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за МПП "Фірма Гарант", що порушує право позвиача користування орендованими землями.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 01.04.2011 між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та фермерським господарством " Щиглик Валентин Володимирович" укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського використання площею 3,9492 га кадастровий номер 0523786000:02:000:0327 та 4,5236 га кадастровий номер 0523786000:02:000:0022, які розташовані на території Пологівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, строком на 5 років.
Вказані договори 17.05.2012 зареєстровані відділом Держкомзему у Теплицькому районі за № 052170004006018 та за № 052170004006019.
10.05.2016 між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та МПП "Фірма Гарант" укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок, які зареєстровані державним реєстратором Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області 19.05.2016 та 27.05.2016.
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час реєстрації договорів оренди земельних ділянок площею 4,5236 га, кадастровий номер 0523786000:02:000:0022 та площею 3,9492 га, кадастровий номер 0523786000:02:000:0327, які були укладені між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та МПП "Фірма Гарант" державним реєстратором було встановлено відсутність відомостей про наявність інших користувачів спірних земельних ділянок, права яких були б зареєстровані, зокрема за іншими договорами.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.