ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №823/169/17
адміністративне провадження №К/9901/6283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №823/169/17
за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації, Чигиринської міської ради, треті особи- ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
в с т а н о в и в :
ПП "Колос Чигиринщини" звернулося до суду з позовом до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області, номер запису про інше речове право 15730164, дата та час державної реєстрації 25.02.2016 13:33:20 год. про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772, належної ОСОБА_1, за ТОВ СГП "Нібулон" на підставі Договору оренди землі, серія і номер: б/н від 26.05.2010 та договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 01.06.2016.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Держреєстратор, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки, щодо якої вже було зареєстровано право оренди за іншим суб`єктом, право землекористування якого не було припинено.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №619652.
30.05.2011 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП "Колос Чигиринщини" (орендар) укладено договір №281 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125487000:01:002:0772 терміном на 5 років.
Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 20.04.2012.
Крім того, 31.05.2016 позивач та ОСОБА_1 уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки №123, яким погодили термін її оренди на 10 років.
Однак державний реєстратор рішенням від 08.12.2016 №32802261 відмовив у державній реєстрації цього договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.
Так, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №15730164 про інше речове право, підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 26.05.2010 та договір про внесення змін від 01.06.2016 б/н, укладені між ТОВ СГП "Нібулон" та ОСОБА_1 . Підстава внесення запису - рішення від 04.08.2016 (індексний номер 30773096) державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки терміном на 7 років з правом пролонгації.
Вважаючи, що Держреєстратор, ухвалюючи оскаржуване рішення, протиправно здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки, щодо якої вже було зареєстровано право оренди за іншим суб`єктом, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення прийнято в період дії договору, укладеного позивачем з ОСОБА_1 30.05.2011, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про неналежність відповідача у справі, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанцій, ПП "Колос Чигиринщини" оскаржило його у касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в сіли рішення суду першої інстанції.
У поданому відзиві ТОВ СГП "Нібулон" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
У відповіді на відзив позивач наголошує, що реєстратором було допущено порушення норм чинного законодавства, а тому рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) межах наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Разом з цим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.