ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №25/282-А
адміністративне провадження №К/9901/28656/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Борисюк Л.П., Сорочко Є.О.) у справі №25/282-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Державного казначейства у місті Києві про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Аргон" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, ГУ Державного казначейства у місті Києві про стягнення коштів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 15.09.2015, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Аргон" звернулося з касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Аргон" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №25/282-А.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №25/282-А за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 26.11.2019.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Висновок апеляційного суду, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права при зверненні до суду є помилковим і необґрунтованим, вважає ТОВ "Аргон". Позивач наполягає, що відповідачами неправомірно не сплачено суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 277412,00грн.
Відповідачі правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Аргон" є юридичною особою, зареєстроване Жовтневою районною державною адміністрацією міста Києва 14.10.1999 за №07946, ідентифікаційний код юридичної особи - 30577841, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул.Машинобудівна, буд.24, кв.8.
ТОВ "Аргон" зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво №357542278, індивідуальний податковий номер - 305778426040).
ТОВ "Аргон" подало до ДПІ у Солом`янському районі м.Києва податкові декларації з податку на додану вартість за січень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад 2002 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень 2003 року.
За даними рядків 13 податкових декларацій загальна сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, становить 277412,00грн. (140251,00грн. ПДВ. за 2002 рік + 193831,00грн. ПДВ за 2003 рік - 56541,00грн. зменшення поточних зобов`язань з ПДВ за 2002 2003 роки = 277412,00грн.).
За твердженням позивача, станом на момент звернення з даним позовом йому не було перераховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 277412,00грн., що і стало підставою для його звернення до суду з позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2005 порушено провадження у справі №25/282-А.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.09.2005, 14.06.2007, 22.11.2011, 05.11.2013 провадження у справі було неодноразово зупинено з різних підстав.
Крім того, ухвалою від 16.09.2014 провадження в справі №25/282-А зупинено до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ДПІ у Солом`янському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі №11/704 за позовом ТОВ "Аргон" до ДПІ у Солом`янському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою від 25.08.2015 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.
Суд першої інстанції вказав, що позивачем не дотримано форми заяви про уточнення позовних вимог, суд здійснює розгляд справи за вимогою позивача, з якою він звернувся до суду 09.08.2005, а саме з вимогою про стягнення з бюджету (бюджетна заборгованість з ПДВ) суми в розмірі 277412,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що суми невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків. Підставою даного позову є порушення передбаченого законом права позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у визначені законом строки, у зв`язку з чим у позивача виникло право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Апеляційний суд скасував постанову про задоволення позову, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що вимога позивача про стягнення не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. Як вказав суд, у цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Оскільки, звертаючись до суду, платник ПДВ невірно визначив спосіб захисту порушених прав, то наслідком цього, є відмова у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005 №0001572307/0, яким позивачу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 277412,93грн.
Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено у судовому порядку.
Постановою Господарського суду м.Києва від 12.12.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006, позовні вимоги ТОВ "Аргон" задоволено та визнано недійсним податкове-рішення від 03.08.2005 №0001572307/0.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.08.2007 судові рішення попередніх інстанцій скасував, а справу направив до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011, позов ТОВ "Аргон" задоволено та визнано недійсним податкове-рішення №0001572307/0.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Відтак, правомірність суми бюджетного відшкодування встановлена у ході розгляду справи №11/704 (№25/402). З вказаного слідує, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009 про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 277412,93грн., набрала законної сили 06.04.2011.
Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2181-III), узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-III податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно підпункту 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону №2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Положенням підпункту 5.2.3. пункту 5.2. статті 5 Закону №2181-III передбачено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-III день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов`язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Згідно підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-III у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
З 01.01.2011 вступив в силу Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39.
Пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.