ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа № 757/35262/14-а
провадження № К/9901/6755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, управління МВС України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва у складі судді Писанець В.А. від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О., Мельничука В.П. від 31 травня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, управління МВС України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною відмову МВС України в особі УМВС в Житомирській області здійснити передбачену статтею 23 Закону України "Про міліцію" виплату одноразової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання службових обов`язків;
- стягнути з МВС України визначену статтею 23 Закону України "Про міліцію" одноразову допомогу на відшкодування завданої здоров`ю шкоди під час виконання службових обов`язків в розмірі 333489,27 грн;
- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити відповідні видатки коштів з Державного бюджету на виплату присудженої суми.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що гідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції", за наявності у працівника міліції або членів його сім`ї права на отримання одночасно грошової допомоги та установлених іншими нормативно-правовими актами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.
Оскільки після встановлення 15 вересня 2009 року позивачу ІІІ групи інвалідності він, за своїм вибором, отримав одноразову грошову допомогу на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, а тому з урахуванням положень абзацу 3 пункту 1 Порядку № 707 у позивача немає законних підстав на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку та за умов передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 серпня 1985 року по 5 травня 1989 року проходив службу в УВС в Житомирській області, що було структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ Української РСР, яке в свою чергу входило до складу Міністерства внутрішніх справ СРСР.
З довідки № 000257убачається, що ОСОБА_1 був безпосередньо занятий на роботах, передбачених пунктом 8 постанови Ради Міністрів СРСР від 5 травня 1986 року, з 29 квітня по 4 травня 1986 року, а також 11, 15, 23, 24, 28 червня 1986 року. Тобто позивач у вказаний період проходження служби виконував службові обов`язки працівника органу внутрішніх справ МВС Української РСР у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
15 вересня 2009 року Житомирською обласною МСЕК № 2 ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Після встановлення ІІІ група інвалідності ОСОБА_1 отримав за місцем проживання у районному управлінні праці та соціального захисту одноразову допомогу у зв`язку з втратою здоров`я, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 189,60 грн.
У відповідь на заяву позивача щодо призначення та виплати страхової суми (одноразової грошової допомоги), листом УМВС України в Житомирській області від 21 січня 2010 року № 9/М-1 позивача повідомлено, що права на виплату страхової суми (одноразової грошової допомоги) позивач не має.
6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що нормами чинного законодавства не передбачене юридичне визначення терміну "здійснення права вибору" щодо державної соціальної гарантії.
Станом на вересень-жовтень 2009 року у позивача не існувало можливості вибору з двох видів допомог, які я міг би реально отримати на той час - відповідач (МВС України) повністю не визнав існування права на отримання допомоги на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію". Вперше юридична наявність цього права підтверджена лише ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року.
Крім того, положення частини 8 статті 23 ЗУ "Про міліцію" і пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 передбачали право працівника міліції здійснити вибір підстав для виплати допомоги виключно за умови одночасного існування альтернативності права на отримання одного з декількох тотожних видів допомоги. Таке правило поширювалось лише на отримувачів допомоги з числа працівників міліції, членів їх сімей та пенсіонерів міліції. Однак у вересні-жовтні 2009 року такого статусу працівника (пенсіонера) міліції позивач не мав.
Суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що у вересні-жовтні 2009 року були чинні норми прийнятого пізніше після Закону України "Про міліцію" іншого закону - Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і згідно якого позивач мав спеціальний статус особи. Відповідно статей 1, 19, 60 цього Закону - визначені цим законом компенсаційні виплати застосовуються до всіх постраждалих громадян.
Посилання судів попередніх інстанцій на абзац 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 707 як на підставу відмови в позові суперечить вищевказаним нормативним актам та положенням статей 22, 57, 64 Конституції України. Ніяких обмежень для отримання допомог з різних підстав для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 за станом на вересень-жовтень 2009 року законодавством не було передбачено.
8. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року Міністерством внутрішніх справ України, управлінням МВС України в Житомирській області, Державною казначейською службою України, Головним управлінням Національної поліції України в Житомирській області не подано.