ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №743/318/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12051/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
Суддів: Данилевич Н.А., Шевцова Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №743/318/16-а
за позовом Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області
до громадянина Китайської народної Республіки ОСОБА_1
про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Друганової Валентини Афанасіївни - представника громадянина Китайської народної Республіки ОСОБА_1
на постанову Репкінського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2016 року (головуючий суддя Павленко О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Шурка О.І., суддів - Василенка Я.М., Степанюка А.Г.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМС України в Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з позовом до громадянина Китайської народної Республіки ОСОБА_1 (далі - громадянин КНР ОСОБА_1, відповідач) про примусове видворення та затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з травня 2015 року громадянин КНР ОСОБА_1 на території України перебуває незаконно, із заявою про добровільне повернення в країну походження, а також із заявою про набуття статусу біженця та додаткового захисту в Україні до органів міграційної служби він не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.
Також позивач вказує, що у відповідача відсутні документи, які б підтверджували законні джерела для існування, він ніде офіційно не працює, підстав для оформлення документів на імміграцію в Україну не надав, а тому є всі підстави вважати, що він буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення та перейде на нелегальне становище, у зв`язку з чим позивач просив звернути постанову до негайного виконання.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Репкінського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Затримано громадянина КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Примусово видворено громадянина КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що з травня 2015 року громадянин КНР ОСОБА_1 на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
17 березня 2016 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилося в порушенні відповідачем по справі правил перебування в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення строку перебування, по відношенню до громадянина КНР ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 061443 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 510 грн.
В судовому засіданні громадянин КНР ОСОБА_1 визнав, що перебуває на території України незаконно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу громадянина КНР ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2016 року - без змін.
5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що у громадянина КНР ОСОБА_1 відсутні документи, які б підтверджували законні джерела для існування, останній ніде офіційно не працює, відсутнє бажання самостійно повернутися у країну походження, підстав для оформлення документів на імміграцію в Україну не надав, тобто є всі підстави вважати, що зазначений іноземець буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення та перейде на нелегальне становище.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог та аргументів касаційної скарги, відзиву на неї
6. 15 квітня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Друганової Валентини Афанасіївни - представника громадянина Китайської народної Республіки ОСОБА_1, яка в січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
У касаційній скарзі скаржник просить:
- скасувати постанову Репкінського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року;
- постановити ухвалу про закриття провадження по справі.
7. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.
7.1. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони є незаконними, необґрунтованими.
Крім того, скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції проігноровано доводи викладені в апеляційній скарзі, що вимоги позивача про примусове видворення відповідача розглядалися одночасно двома судами: Приморським районним судом м. Одеси та Репкінським районним судом Чернігівської області. На час розгляду Репкінським районним судом Чернігівської області адміністративної справи про видворення відповідача вже існувало судове рішення іншого суду, яке на той час набрало законної сили стосовно тих самих підстав та стосовно тієї самої особи.
8. 23 червня 2016 року судом касаційної інстанції отримано заперечення позивача на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, а тому підстави для їх скасування чи зміни - відсутні.
Крім того, в запереченнях було зазначено, що рішення Приморського районного суду м. Одеси було винесено з того ж самого спору, що і оскаржуване рішення Репкінського районного суду Чернігівської області, але між іншими сторонами, а саме: позивачем у справі №522/4644/16-а було ГУ ДМС України в Одеській області, а в справі №743/318/16-а - УДМС України в Чернігівській області. Крім того, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2016 року у справі 522/4644/16-а на час розгляду адміністративного позову УДМС України в Чернігівській області в Репкінському суді Чернігівської області законної сили не набрала.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 березня 2016 року співробітниками Управління Служби безпеки України в Одеській області спільно с працівниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було проведено відпрацювання промринку "7 км", розташованого в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області на предмет виявлення іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають на території України з порушенням вимог міграційного законодавства.
Під час відпрацювання було виявлено громадянина КНР ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України після закінчення терміну перебування та у якого відсутні законні підстави для подальшого перебування на території України.
За допомогою перекладача, громадянки КНР ОСОБА_2, було встановлено, що вищевказаний іноземець прибув в Україну з метою працевлаштування 08 березня 2015 року через КПП "Аеропорт - Бориспіль" по паспорту громадянина КНР для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, виданому 30 листопада 2012 року. Після цього він прибув до м. Одеса де влаштувався працювати на промринку "7 км" де працював до 17 березня 2016 року.
З травня 2015 року громадянин КНР ОСОБА_1 на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
17 березня 2016 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилося в порушенні відповідачем по справі правил перебування в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення строку перебування, по відношенню до громадянина КНР ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 061443.
Постановою ПН МОД 061443 від 17.03.2016 року на громадянина КНР ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 510 грн.
Зважаючи на те, що у відповідача відсутні документи, які б підтверджували законні джерела для існування, відповідач ніде офіційно не працює, підстав для оформлення документів на імміграцію в Україну не надавав, позивач, вважаючи, що громадянин КНР ОСОБА_1 буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення та перейде на нелегальне становище, звернувся до суду з позовом про примусове видворення відповідача за межі території України.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
10. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.