ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №523/3915/17
адміністративне провадження №К/9901/34/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року (суддя Середа І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (колегія суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 11.11.2016 №146 про відмову в призначені пенсії за вислугу років;
- визнати протиправними дії управління, вчинені в межах доопрацювання пенсійної справи №6838 щодо незарахування до спеціального стажу періоду роботи в санаторній лікувально-оздоровчій установі "Куяльник" на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки з 03.01.1996 по 03.09.1998;
- зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 10.10.2016, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років: період роботи в Комунальній установі "Міська поліклініка №29" на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ "Одескабель" з 01.11.2005 по 28.02.2011 (включно); період роботи в Комунальній установі "Міська поліклініка №28" на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ "Одескабель" з 01.03.2011 по 28.02.2013 (включно); період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Свята Катерина-Одеса" на посаді сестри медичної пункту охорони здоров`я зі службою швидкої медичної допомоги з 01.03.2013 по 30.09.2016 (включно); період роботи в санаторній лікувально-оздоровчій установі "Куяльник" на посаді медичної сестри ФТВ поліклініки з 01.03.1996 по 03.09.1998 (включно);
- стягнути з Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років, оскільки позивач працювала за сумісництвом на посаді медичної сестри здоровпункту ВАТ "Одескабель" з 01.11.2005 по 06.10.2016. Також робота в санаторії "Куяльник" не підлягає включенню до спеціального стажу оскільки суперечить Наказу МОЗ від 28.10.2002 № 385, оскільки санаторні лікувально-оздоровчі установи не входять до переліку відповідних закладів.
До Верховного Суду надійшло клопотання від Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про заміну відповідача правонаступником.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Одеси реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Отже, суд дійшов висновку за необхідне задовольнити клопотання про заміну відповідача у справі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, 10.10.2016 ОСОБА_1 звернулась до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років. На підтвердження спеціального стажу позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_1 та трудову книжку серії НОМЕР_2 . В зв`язку з тим, що в трудовій книжці відсутній запис про роботу за сумісництвом, також було надано відповідну довідку.
11.11.2016 Суворовське об`єднане управління ПФУ в м. Одесі прийняло рішення № 146 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 26 років, та наявності лише 19 років 8 місяців 10 днів спеціального страхового стажу, не зараховано період роботи з 01.11.2005 по 06.10.2016, оскільки, заявниця у цей період працювала на посаді сестри медичної здоровпункту за сумісництвом. Крім того не зараховано роботу в санаторії "Куяльник", оскільки такий стаж роботи не підлягає включенню до спеціального стажу оскільки санаторні лікувально-оздоровчі установи не входять до переліку відповідних закладів згідно Наказу МОЗ від 28.10.2002 № 385.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, вищевказане рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує законні права позивача.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.