ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №349/422/16-а (2-а/349/14/16)
адміністративне провадження №К/9901/17269/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року (суддя Могила Р.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (колегія суддів: Улицький В.З., Гулида Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання відмови відповідача в призначені їй пенсії за вислугу років протиправною; зобов`язання відповідача зарахувати період роботи з 08 серпня 1989 року по 01 листопада 1993 року на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Івано-Франківської обласної дитячої консультативної поліклініки та з 02 листопада 1993 року по 14 липня 1998 року на посаді баклаборанта Рогатинської центральної районної лікарні до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити їй пенсію за вислугу років на пільгових умовах з моменту звернення за її отриманням, з 11 грудня 2015 року.
Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 08 серпня 1989 року по 01 листопада 1993 року на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Івано-Франківської обласної дитячої консультативної поліклініки до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов`язано Галицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Івано-Франківської обласної дитячої консультативної поліклініки з 08 серпня 1989 року по 01 листопада 1993 року у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за вислугу років. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для обрахування спірного стажу в подвійному розмірі, оскільки позивачем не надано уточнюючої довідки про умови роботи та судами не враховано, що позивач у спірний період перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Відтак вважає, що у позивача відсутній 25 річний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії згідно п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до управління ПФУ в Рогатинському районі Івано-Франківської області про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я.
Листом від 12 березня 2016 року за № 868/03 їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що з 01 січня 2016 року були внесені зміни до пенсійного законодавства, а також, згідно поданих документів в неї відсутній спеціальний стаж не менше 25 років. Згідно протоколу управління ПФУ в Рогатинському районі 1139 від 10 березня 2016 року ОСОБА_1 зараховано 23 роки 1 місяць 5 днів до стажу роботи працівника охорони здоров`я.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 08 серпня 1989 року по 01 листопада 1993 року стаж позивача обчислюється у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.