ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №522/5056/16-а
адміністративне провадження №К/9901/37411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну каргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (колегія суддів: Домусчі С.Д., Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі №522/5056/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити виплату грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 205 від 10.12.2015 р. про відмову у призначені грошової допомоги та зобов`язати відповідача здійснити виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 205 від 10.12.2015 про відмову у призначені грошової допомоги.
Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії ОСОБА_1 .
Стягнуто з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (судовий збір) в розмірі 2316,28 грн. (дві тисячі триста шістнадцять гривень 28 коп.).
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у позивача відсутнє право на грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки на момент досягнення позивачем пенсійного віку (станом на 04.08.2015 ) страхові внески не були сплачені, а тому до стажу не зараховано період роботи з 01.09.2014 по 05.08.2015 на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1978 року працює лікарем у закладах державної або комунальної форми власності, що підтверджено записами у трудовій книжці.
З серпня 2015 року ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за віком, в розмірі 85% від призначеного та нарахованого розміру, як особі, яка працює на інших посадах (роботах). Відповідно до наданих додаткових пояснень виплата пенсії в розмірі 85% від призначеного та нарахованого розміру, здійснюється у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем, на підтвердження чого надані відомості з реєстру страхувальників.
З 14 серпня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 205 від 10.12.2015 р. за результатами розгляду заяви № 6828/6838 від 25.08.2015 р. та доданих до неї документів позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Відмова відповідача обгрунтована тим, що на момент досягнення позивачем пенсійного віку (станом на 04.08.2015 ) не враховано період роботи з 01.09.2014 по 05.08.2015 до стажу роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки відомості про нарахування заробітної плати позивачу відсутні, починаючи з 01.02.2015 та відсутня сплати страхових внесків.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на приписи п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 року, п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", встановивши, що на момент досягнення позивачем пенсійного віку (станом на 04.08.2015 ) страхові внески не були сплачені, тому дійшов висновку, що відповідач правомірно не врахував період роботи з 01.09.2014 по 05.08.2015 до стажу роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки відомості про нарахування заробітної плати позивачу відсутні починаючи з 01.02.2015.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті одноразової допомоги у розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику охорони здоров`я, оскільки навіть станом на вересень 2014 року спеціальний стаж позивача був достатнім для призначення зазначеної допомоги.