ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №428/3117/17
адміністративне провадження №К/9901/29575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2017 року (суддя Журавель Т.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року ( у складі колегії: судді-доповідача - Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Ястребової Л.В.) у справі №428/3117/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку) щодо не зарахування йому до стажу роботи календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов`язати відповідача провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення - 16.12.2016, із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді 04 років 05 місяців 06 днів стажу, який складається з календарного проходження строкової військової служби з 23.05.1985 по 28.05.1987 та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті та Українській юридичній академії з 01.09.1988 по 30.06.1993, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання;
- зобов`язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку призначити йому з 16.12.2016 довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 90% від суми його суддівської винагороди на посаді судді апеляційного суду без обмеження граничного розміру та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту його призначення з розміру 82% до 90%.
Позов обґрунтував тим, що до його стажу роботи на посаді судді, зокрема зараховується календарний період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позов задоволено.
Визнано неправомірними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо незарахування позивачу при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Зобов`язано відповідача провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з моменту призначення з 16.12.2016 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді 04 років 05 місяців 06 днів стажу, який складається з календарного періоду проходження строкової військової служби з 23.05.1985 по 28.05.1987 та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті і Українській юридичній академії з 01.09.1988 по 30.06.1993, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов`язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку призначити позивачу - судді у відставці, починаючи з 16.12.2016, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % від суми його суддівської винагороди на посаді судді апеляційного суду, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 82 % до 90 %.
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VІІІ, стаж роботи позивача на посаді судді становить 21 рік 09 місяців 19 днів. Календарний період проходження позивачем військової служби та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі не підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді, оскільки не передбачені вказаним Законом. На думку відповідача, між ним та позивачем взагалі відсутній спір, оскільк позивач не звертався до нього із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у передбаченому законом порядку, а відтак і відсутні підстави для визнання дій неправомірними, оскільки такі дії взагалі не проводились.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Позивач правом на подання заперечення на касаційну скаргу відповідача не скористався.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач з 27.02.1995 до 03.04.2000 працював на посаді судді Жовтневого районного суду міста Луганська. З 04.04.2000 по 14.12.2016 працював на посаді судді Апеляційного суду Луганської області.
На підставі наказу голови Апеляційного суду Луганської області №208 від 26.08.2010 позивачу було призначено щомісячне грошове утримання у розмірі 80 % від заробітної плати з 22.09.2010.
Згідно з наказом голови Апеляційного суду Луганської області № 194 від 14.12.2016 та відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 №3158/0/15-16 позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Луганської області у зв`язку з виходом у відставку.
03.03.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру щомісячного грошового утримання з моменту призначення, а саме з 16.12.2016 року, з урахуванням до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби з 23.05.1985 по 28.05.1987 та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті і Українській юридичній академії з 01.09.1988 по 30.06.1993, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суми суддівської винагороди.
УПФУ в м. Сєвєродонецьку листом №30/с-4 від 15.03.2017 повідомило позивача про відсутність підстав для такого перерахунку з посиланням на те, що ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VІІІ), що діяла на дату звільнення та дату звернення із заявою про перерахунок, зарахування періоду навчання та проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді не передбачено.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, період проходження строкової військової служби (2 роки 5 днів) та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (21 рік 9 місяців 19 днів) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.