ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №342/119/17
адміністративне провадження №К/9901/34595/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.05.2017 (в складі головуючої судді - Беркещук Б.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (в складі: головуючого судді - Сеника Р.П., суддів: Сапіги В.П.. Попка Я.С.) у справі №342/119/17 за позовом ОСОБА_1 до Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Тлумацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Тлумацьке ОУПФУ) в частині встановлення їй щомісячного довічного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою в Українській юридичній академії м. Харків з 01.09.1988 по 28.06.1993;
- зобов`язати відповідача зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі Українській юридичній академії м. Харків з 01.09.1988 по 28.06.1993, що становить 02 роки 4 місяці, та починаючи з 04.10.2016 року нараховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 84% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Позов обґрунтувала тим, що до її стажу роботи на посаді судді, має бути зарахована половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі Українській юридичній академії м. Харків з 01.09.1988 по 28.06.1993, що становить 02 роки 4 місяці, що в свою чергу дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Тлумацького ОУПФУ в частині встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання в меншому розмірі, без врахування половини строку навчання за денною формою в Українській юридичній академії м. Харків з 01.09.1988 по 28.06.1993.
Зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі Українській юридичній академії м. Харків з 01.09.1988 по 28.06.1993, що становить 02 роки 4 місяці, та починаючи з 04.10.2016 року нараховувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в розмірі 84% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов`язано Тлумацьке ОУПФУ надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
Стягнуто на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 640 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга аргументована тим, що оскільки позивач на дату набрання чинності Законом України №2862 "Про статус суддів" не була призначена на посаду судді, то половина строку навчання не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді. Також зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005, якою керувались суди при ухваленні рішень, втратила чинність в 2010 році, а тому застосуванню не підлягає.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Позивач правом на подання заперечень чи відзиву на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що 18.10.1996 на підставі Указу Президента України від 18.10.1996 позивача призначено на посаду судді Заліщицького районного суду Тернопільської області.
У вересні 2001 року позивач обрана суддею безстроково відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.09.2001 року.
Указом Президента України від 11.03.2002 позивача переведено на посаду судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області, де працювала до 03 жовтня 2016 року.
Рішенням Вищої Ради Юстиції від 19.09.2016 № 2511/0/15-16 вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Городенківського районного суду у звязку з поданням заяви про відставку. У даному рішенні встановлено, що позивач, крім стажу роботи на посаді судді, має також 2 роки 4 місяці стажу, який складається з половини строку навчання на денній формі в Українській юридичній академії .
На підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів" та наказу в.о. голови Городенківського районного суду Івано-Франківської області № 196 від 03.10.2016 позивача відраховано зі штату Городенківського районного суду Івано-Франківської області у звязку з поданням заяви про відставку.
З 04.10.2016 позивачу як судді у відставці відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % грошового утримання судді.
На письмове звернення позивача від 30.12.2016 щодо зарахування до стажу судді половини строку навчання за денною формою в Українській юридичній академії, відповідач надав відповідь за № 102/К-15 від 27.01.2017 про відсутність підстав для такого зарахування з посиланням на те, що відповідно до Закону України „Про судоустрій та статус суддів №2453-VI від 07.07.2010 щомісячне довічне грошове утримання виплачується за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, а постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, якою було передбачено зарахування половини строку навчання за денною формою до стажу роботи, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 №1097, та не має зворотної дії в часі.
Згідно з дипломом з відзнакою КВ № 900875 та додатком до диплома спеціаліста позивач 01.09.1988 вступила до Харківського юридичного інституту та у 28.06.1993 закінчила повний курс Української юридичної академії зі спеціальності правознавство. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 28.06.1993 присвоєно кваліфікацію юриста.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, половина строку навчання на денній формі Української юридичної академії (2 роки 4 місяці) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (19 років 9 місяців) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.