ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №398/3849/15-а
адміністративне провадження №К/9901/32378/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №817/2464/13-а
за позовом Відкритого акціонерного товариства заводу "Агромаш" та ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області, начальника управління приватизації, оренди землі та майна Олександрійської міської ради Кіровоградської області Купченка Олександра Павловича, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультиматум", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОКОМ-ЕКСПО", про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Нероди Л.М., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Божко Л.А., суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулись до суду з позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області, начальника управління приватизації, оренди землі та майна Олександрійської міської ради Кіровоградської області Купченка Олександра Павловича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили скасувати рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №292 від 20.05.2011 "Про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" та зобов`язання вчинити дії.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що спірним рішенням міська рада протиправно визнала таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,520 га, виданий Олександрійському орендному підприємству завод "Агромаш" та вирішила зняти з державної реєстрації вказаний Акт. Зазначають, що даний акт є формою договору, який змінювати в односторонньому порядку неможна.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
Скасовано рішення Олександрійської міської ради № 292 від 20.05.2011.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що Відкрите акціонерне товариство заводу "Агромаш" засновано за рішенням зборів трудового колективу орендного підприємства від 4 березня 1994 року, протокол №4 та наказом Фонду Державного майна №80а від 2 березня 1994 року шляхом перетворення державного підприємства Олександрійського орендного заводу "Агромаш" у Відкрите акціонерне товариство завод "Агромаш". Місцезнаходження ВАТ заводу "Агромаш": Кіровоградська область, місто Олександрія, вул. Нагорна, 106.
Олександрійському орендному підприємству завод "Агромаш" 20.06.1994 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,520 га, серії КР №102 підставі рішення Олександрійської міської Ради народних депутатів № 131 від 24.07.1992.
Отже, ВАТ завод "Агромаш" є правонаступником всіх прав та обов`язків державного підприємства Олександрійського орендного заводу "Агромаш", в тому числі й щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 8,520 га.
Разом з цим, рішенням Олександрійської міської ради дев`ятнадцятої сесії шостого скликання від 20.05.2011 № 292 "Про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", вирішено вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,520 га, виданий Олександрійському орендному підприємству завод "Агромаш", серії КР №102 від 20.06.1994 та знято його з державної реалізації.
Не погоджуючись з вказаним рішенням міської ради, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що чинним законодавством України не наділено міську раду повноваженнями самостійно приймати рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Олександрійська міська рада Кіровоградської області оскаржила їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
У пункті 7 частини першої статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас, помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.