ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №820/3087/17
адміністративне провадження №К/9901/44653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №820/3087/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Сіренко О.І., суддів: Любчич Л.В., Спаскіна О.А.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі від 30.06.2017 №М- 19011/0/6-16737/0/21-17;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп`янського району Харківської області для подальшої передачі у власність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з метою отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Зазначив, що безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на сході України і є учасником бойових дій та має переважне право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками". Однак, листом від 30.06.2017 № М-19011 /0/6-16737/0/21-17 відповідачем було фактично відмовлено у видачі такого дозволу. Вважає, що відмова відповідача грубо порушує його законне право на отримання земельної ділянки у власність, гарантоване Конституцією України, а також іншими Законами України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з метою отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп`янського району Харківської області для подальшої передачі у власність.
До заяви були додані: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду: документ, що підтверджує участь в антитерористичній операції; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Вказана заява була отримана відповідачем 14.06.2017.
Проте, листом від 30.06.2017 №М-19011/0/6-16737/0/21-17 "Про розгляд заяви" ОСОБА_1 фактично відмовлено у видачі такого дозволу. В обґрунтування вказаного листа відповідачем було зазначено, що з 17 червня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження. Вказана постанова направлена на вирішення нагальної на сьогодні проблеми ефективного використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, запобігання зловживанням, недопущення соціальної напруги в земельній сфері. Система організації процесу виконання Стратегії передбачає першочергову реалізацію прав учасників антитерористичної операції на землю сільськогосподарського призначення державної форми власності шляхом надання відповідних дозволів на розробку документації із землеустрою. При цьому, площа земельних ділянок, які пропонується надати учасникам антитерористичної операції в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області складає 25 відсотків від площ земельних ділянок, право оренди на яку було продано територіальним органом Держгеокадастру на території відповідної області у кварталі. Такі законодавчі обмеження, як зазначено у листі, не дають змоги одночасно надати дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки всім учасникам антитерористичної операції, які на даний час звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Позивачу рекомендовано звернутись до Харківської обласної громадської організації "Спілка ветеранів АТО" для подальшого його включення в перелік учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих воїнів, які потребують реалізації першочергових прав на землю.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але відповідачем не наведено жодних підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що оскаржуваною відповіддю позивачу було роз`яснено підстави для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, а не відмовлено у наданні такого дозволу, тобто приймаючи спірне рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
У поданому відзиві позивач просить відмовити в задоволенні скарги, а судові рішення залишити без змін.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.