ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №820/3404/17
адміністративне провадження №К/9901/43678/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №820/3404/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - Кегичівська селищна рада Кегичівського району Харківської області, за участю Первомайської місцевої прокуратури, про скасування розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Волошина Д.А., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого - судді Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.,
в с т а н о в и в :
ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" звернулося до суду з позовом до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Кегичівська селищна рада Кегичівського району Харківської області, за участю Первомайської місцевої прокуратури, в якому просило скасувати розпорядження від 22.06.2017 № 218 "Про затвердження акту № 1 від 22.06.2017 комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" Кегичівській селищній раді Кегичівського району Харківської області".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним розпорядженням безпідставно та необґрунтовано визначено збитки власнику землі за відсутності доказів використання земельної ділянки ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" від 22.12.2015 останнє стало власником нежитлових будівель загальною площею 784,1 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 1,3669 га кадастровий № 6323155100:04:028:0008 за адресою: АДРЕСА_1 .
22 червня 2017 року Кегичівською РДА прийнято розпорядження №218 "Про затвердження акту № 1 від 22.06.2017 Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" Кегичівській селищній раді Кегичівського району Харківської області".
Оскаржуваним розпорядженням затверджено Акт № 1 від 22.06.2017 Комісії, яким визначено збитки внаслідок неодержаного доходу у зв`язку із використанням земельної ділянки ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" без документів, що посвідчують право оренди, з 1 квітня по 31 грудня 2016 року та з 1 січня по 22 червня 2017 року у розмірі 99555,20грн., виходячи із площі використання земельної ділянки - 13669,00 кв.м.
Не погоджуючись із вказаним розпорядженням, Товариство звернулось до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача. При цьому, повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а тому оскаржуване розпорядження Кегичівської РДА не порушує права, обов`язки чи інтереси позивача.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" оскаржило їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України (у чинній редакції) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.