ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/9859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: Гусонька В.В.
Відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А1119
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019
(головуючий суддя Кравчук Г.А., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019
(головуючий суддя Котков О.В., судді Мандриченко О.В., Щербаков С.О.)
у справі №910/9859/18
за позовом Військової частини А1119
до Корпорації "Співдружність"
про розірвання договорів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Військова частина А1119 (далі - Військова частина) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації "Співдружність"(далі - Корпорація) про розірвання договорів №75/27-11 від 04.07.2011 та № 76/27-11/1 від 03.10.2011 на надання послуг по зберіганню майна, укладених між Корпорацією "Співдружність" та Військовою частиною А1119, з зобов`язанням Корпорації "Співдружність" невідкладно прийняти та перемістити все майно, що зберігається на підставі вказаних договорів, з території Військової частини А1119 на інші місця зберігання.
2. Звертаючись з позовом про розірвання договорів, на підставі ст. 652 ЦК України, позивач вказував на наявність зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору (а саме настання надзвичайної ситуації, що сталася на території військової частини, вибухи боєприпасів), в свою чергу відповідач відмовляється розірвати договір та вивезти майно, що стало причиною звернення позивача до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, які є підставою для розірвання договорів, у зв`язку з істотною зміною обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Військова частина не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами ст. 652 ЦК України, та зазначає:
- що не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент укладення спірних договорів, обставини на які вказує позивач, як на істотні обставини для розірвання договору, не носили характеру непередбачуваності для позивача;
- також скаржник посилається на те, що судами не враховано, що особа, якою підписано спірні договори, діяла з перевищенням повноважень, та, що сторонами не погоджено всіх істотних умов договорів, саме щодо строку їх дії.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Як встановлено судами, 04.07.2011 та 03.10.2011 між Корпорацією "Співдружність" (замовник) та Військовою частиною А 1119 (виконавець) укладено договори на надання послуг по зберіганню майна №75/27-11 та № 76/27-11/1 відповідно (далі - договір №75/27-11 від 04.07.2011 та договір №76/27-11/1 від 03.10.2011, договори).
9. Пунктом 1.1. договору № 75/27-11 від 04.07.2011 встановлено, що замовник передає, а виконавець приймає на зберігання майно, вказане в акті приймання-передачі майна (додаток №1, який є невід`ємною частиною даного договору).
10. Пунктом 1.1. договору № 76/27-11/1 від 03.10.2011 встановлено, що замовник передає, а виконавець приймає на зберігання майно.
11. Пунктом 1.2. договорів передбачено, що виконавець зобов`язується власними силами і засобами забезпечити надійне зберігання майна замовника, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.
12. Відповідно до п. 2.1. договорів, передача майна на зберігання здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна.
13. У п. 7.1. договорів визначено, що вони набирають чинності від дати підписання сторонами і діють до моменту повної передачі майна замовнику. Сторони зобов`язані протягом 20 днів після закінчення дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ними.
14. За умовами п. 7.2. договорів, зміни та доповнення, що вносяться до Договору, розглядаються сторонами протягом 10 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін до нього не допускається. Всі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише тоді, якщо складені у письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.
15. Пунктом 7.3 договорів встановлено, що розірвання договору можливе за згодою сторін. Розірвання договору здійснюється не раніше ніж через 10 днів після отримання другою стороною письмового повідомлення про намір розірвати договір з обґрунтуванням причин.
16. Пунктом 8.1. договорів передбачено, що усі суперечки та розбіжності, що стосуються цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, у випадку недосягнення згоди - судом.
17. Судами встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу лист № 1563 від 26.05.2017 про наміри розірвати вищезазначені договори, з посиланням на те, що у військовій частині - арсеналі в м. Балаклея, Харківської обл., в березні 2017 року сталися вибухи боєприпасів, з метою запобігання можливих негативних наслідків зберігання майна сторонніх організацій на території частини, командуванням частини прийнято рішення про розірвання договорів № 75/27-11 від 04.07.2011 та № 76/27-11/1 від 03.10.2011 на надання послуг по зберіганню майна. Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.
18. 11.10.2017 позивачем повторно надіслано відповідачу лист-пропозицію № 3263 щодо розірвання договорів № 75/27-11 від 04.07.2011 та № 76/27-11/1 від 03.10.2011 за згодою сторін, у зв`язку з істотною зміною обставин та запропоновано в найкоротші строки вивільнити місця зберігання від майна відповідача. У листі позивач вказує на те, що на території військової частини А1119 в м. Калинівка Вінницької області 26.09.2017 сталася надзвичайна ситуація (вибухи боєприпасів), у зв`язку з чим, у позивача виникла необхідність у звільненні місць зберігання від майна відповідача на території позивача для зберігання боєприпасів, що належать Державі.
19. 18.11.2017 відповідач, листом № 149, надав відповідь на лист позивача № 3263, в якому повідомив, що вилучення майна потребує певного часу, про терміни готовності до вилучення майна позивача буде повідомлено.
20. У подальшому, зважаючи на невиконання вимог щодо звільнення місць зберігання, позивачем повторно було надіслано відповідачу письмову пропозицію № 1168 від 27.03.2018 про розірвання договорів № 75/27-11 від 04.07.2011 та № 76/27-11/1 від 03.10.2011 за згодою сторін, у зв`язку з істотною зміною обставин та вивільнення місць зберігання від майна відповідача.
21. Проте, станом на момент звернення з позовом до суду майно з території військової частини не вивезене та не вчинено дій щодо розірвання договорів № 75/27-11 від 04.07.2011 та № 76/27-11/1 від 03.10.2011.
Позиція Верховного Суду
22. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права з дотриманням процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
23. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
24. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
25. Частиною 1 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
26. Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
27. Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
28. Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
29. Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
30. Як вказувалось між позивачем і відповідачем виникли зобов`язання на підставі договорів зберігання майна № 75/27-11 від 04.07.2011 та № 76/27-11/1 від 03.10.2011, відповідно до п. 1.1 яких, позивач взяв на себе зобов`язання по зберіганню майна відповідача, а відповідач щодо оплати обумовленого зберігання.
31. Розділом 4 договорів, сторонами погоджено умови щодо приймання, зберігання, контролю майна, переданого на зберігання.
32. Спір між сторонами виник у зв`язку з розірванням договорів, на підставі ст. 652 ЦК України, та зобов`язанням відповідача забрати все майно, що зберігається позивачем за спірними договорами.
33. В якості зміни істотних обставин, позивач вказував на те, що на території військових частин м. Балаклея, Харківської області та м. Калинівка, Вінницької області, сталася надзвичайна подія(вибухи боєприпасів). Зважаючи на вказані обставини, позивач просив розірвати договори зберігання майна, з метою запобігання можливих негативних наслідків зберігання майна сторонніх організацій на території військової частини.