Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 564/590/17
провадження № 51-2532 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сєднєвої Г.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №1201618000000278, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Костопільського районного суду Рівненської областівід 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 цього Кодексу.
Застосовано п. "в" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році" та ОСОБА_1 звільнено від відбування основного та додаткового покарань.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні, скасовано арешт на автомобіль "СITROEN С5" .
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 15 грудня 2016 року близько 22:40 год., в порушення вимог пункту 2.9 (а) ПДР, керуючи автомобілем Citroen C5, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною по вул.Зелена в с. Тихе Костопільського району Рівненської області, поблизу ліхтаря вуличного освітлення №10, в порушення пунктів 2.3 (б) і 12.3 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки й не врахував її, у момент виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки та допустив наїзд на останнього, хоча мав технічну можливість запобігти наїзду при своєчасному прийнятті мір до реагування, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці. Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3 (б) та п.12.3 ПДР перебувають у прямому причинному звʼязку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_1 .Закон України "Про амністію у 2016 році", оскільки він обвинувачувався у вчиненні необережного злочину у стані алкогольного спʼяніння, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що застосування до ОСОБА_1 акту амністії призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, через м`якість. Крім того, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає ст.ст.370,419 КПК через незаконність та необґрунтованість, а також відсутність у ній мотивів, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сєднєва Г.Д. у суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.
На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 подав заперечення у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду, стверджує про безпідставність заявлених вимог сторони обвинувачення та просить залишити скаргу без задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються та судом не перевіряються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як убачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, зазначених вимог закону при перегляді кримінального провадження апеляційний суд не дотримався.
В апеляційній скарзі прокурора йшлось про безпідставне виключення, як обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння та, як наслідок, необґрунтоване застосування до нього акту амністії. Однак, суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою зазначені доводи не перевірив та, залишаючи без зміни вирок місцевого суду, не звернув увагу на те, що у даному рішенні допущені суттєві протиріччя.
Так, із оскаржуваного рішення слідує, що зазначаючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, місцевий суд визнав доведеним факт керування автомобілем ОСОБА_1 у стані алкогольного спʼяніння, вказавши на порушення ним вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. При цьому, одночасно зазначає, що обставина - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не підтверджена належними та допустимими доказами, тому не врахував її, як обтяжуючу. Тобто суд допустив суперечності, залишивши дану обставину як фактичну, в той же час виключивши її, як обтяжуючу покарання. В свою чергу, суд апеляційної інстанції не усунув цих протиріч, а навпаки, погодився із ними, вказавши про те, що місцевим судом правильно встановлені фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, в тому числі порушення ним вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Верховний Суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вважається тотожним кваліфікуючим ознакам злочину, воно є ширшим, адже у цьому формулюванні згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тобто зазначаються й такі обставини кримінального правопорушення, які безпосередньо не входять до складу його об`єктивної сторони.
Тому, під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і навести у вироку всі без винятку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати та розмежовувати у вироку, які саме з цих порушень а) були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто перебували у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень б) виконали лише функцію умов, що їм сприяли.