Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н. С.,
судді: Голубицький С. С.,
Шевченко Т. В.,
секретар судового засідання Безкровний С. О.,
учасники судового провадження:
прокурор Піх Ю. Г.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного позивача в особі директора Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету Кіріяк Світлани Григорівни на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 року в частині вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016231010000049, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Ново-Павлівка Красноперекопського району Автономної Республіки Крим, засудженого за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
Представник цивільного позивача у касаційній скарзі виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржуваних вироку та ухвали
апеляційного суду в частині залишення цивільного позову без розгляду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вимогу мотивовано невідповідністю оскаржуваних рішень судів в частині цивільного позову вимогам законодавства, які не ґрунтуються на наявних доказах у справі.
Зауважено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження цивільним позивачем в її особі, як директором Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету (далі - Технікум), надано письмову згоду про розгляд справи без її участі та підтверджено підтримання цивільного позову прокурора повністю, відповідна заява про що була прийнята судом та долучена до матеріалів провадження та мала б слугувати підставою правозастосування положень ст. 326 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), натомість проігнорована судом так само, як і питання представництва за цивільним позовом в кримінальному провадженні, яке не розглядалося та не досліджувалося судом першої інстанції взагалі, незважаючи на те, що цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні судом прийнято до розгляду та визначено представника цивільного позивача.
Скаржник зазначає, що висновок про невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Технікуму мав ґрунтуватися на застосуванні положень, передбачених ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), а не ст. 207 цього Кодексу.
Також стверджує, що згідно зі змістом наявних в матеріалах справи журналів судових засідань (від 06 лютого 2017 року, від 21 березня 2017 року, від 22 березня 2017 року) під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав в повному обсязі та був обізнаний щодо права подання письмових зауважень до даних журналів учасниками судового процесу, проте цим правом не скористався, як і захисник в його інтересах.
Окрім того, на думку скаржника, приймаючи рішення про залишення цивільного позову без розгляду після спливу річного строку позовної давності, Технікум, як потерпілу юридичну особу, якій завдано майнової школи, позбавлено права на відшкодування, що регламентовано ч. 3 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень, встановлених судами обставин
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України та призначено покарання за:
- ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;
- ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності на строк один рік;
- ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов`язків відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Позов прокурора в інтересах Одеського державного екологічного університету в особі Херсонського гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету залишено без розгляду та роз`яснено потерпілому право пред`явити позовні вимоги в порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання щодо речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
За ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2019 рокуапеляційну скаргу представника цивільного позивача Технікуму в особі Яценка М. М. залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2017 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він займаючи посаду заступника директора Технікуму з адміністративно-господарської роботи, будучи
службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в період часу з 14 травня 2013 року по 31 грудня 2014 року, перебуваючи в приміщенні даного закладу по вулиці Дзержинського, 11, міста Херсона, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу офіційних документів, з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем, використовуючи попередньо досягнуті усні домовленості зі ОСОБА_2, який відповідно до наказу № 40 від 01 липня 2009 року займав посаду висококваліфікованого робітника; ОСОБА_3, яка відповідно до наказу № 6 від 06 січня 2012 року займала посаду висококваліфікованого працівника; ОСОБА_4, яка відповідно до наказу № 12 від 18 лютого 2014 року займала посаду прибиральниці території; ОСОБА_5, яка відповідно до наказу № 11 від 01 лютого 2014 року займала посаду висококваліфікованого робітника, суть якої полягала в тому, що останні, займаючи вказані посади і фактично не здійснюючи покладені на них функціональні обов`язки, передають ОСОБА_1 платіжні картки № НОМЕР_1 ПАТ КБ "Надра" та № НОМЕР_2 АТ "Ощадбанк", відкриті на ім`я ОСОБА_2 ; № НОМЕР_3 ПАТ КБ "Надра" та № НОМЕР_4 АТ "Ощадбанк", відкриті на ім`я ОСОБА_3 ; № НОМЕР_5 ПАТ КБ "Надра" та № НОМЕР_6 АТ "Ощадбанк", відкриті на ім`я ОСОБА_4 ; № НОМЕР_7 ПАТ КБ "Надра" та № НОМЕР_8 АТ "Ощадбанк", відкриті на ім`я ОСОБА_5, які останній привласнив, використавши їх в подальшому для заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, нарахованими щомісяця у визначений вищезазначений період часу вказаним працівникам в якості заробітної плати.
Продовжуючи протиправні діяння, ОСОБА_1 на підставі наказу № 30 від 14 травня 2013 року за підписом директора Технікуму ОСОБА_6 (визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та засудженого за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201523004001996), щомісячно складав завідомо неправдиві табелі обліку робочого часу шляхом внесення в них недостовірної інформації про прибуття на роботу для здійснення своїх функціональних обов`язків та перебування на робочому місці відповідно до графіку роботи вищезазначених осіб, подаючи їх щомісяця 25 числа завідуючому канцелярією ОСОБА_7 з метою подальшого заволодіння нарахованими в якості заробітної плати грошовими коштами.
Крім того, ОСОБА_1, на підставі поданих підроблених табелів обліку робочого часу, використовуючи наявні банківські картки, передані йому на підставі усної домовленості з кожним із зазначених працівників, які фактично не здійснювали свої функціональні обов`язки відповідно до займаних посад, та володіючи пін-кодами до кожної з них, щомісячно, особисто отримував готівкою гроші, нараховані цим особам в якості заробітної плати, та таким чином заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, спричинивши при цьому Технікуму майнову шкоду на загальну суму 78 371,85 грн.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні Суду не підтримала доводи касаційної скарги представника цивільного позивача та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни, зазначаючи на їх законності та обґрунтованості.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.1.1 Стаття 36. Прокурор
Частина 2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема:
12) пред`являти цивільний позов в інтересах держави;
4.1.2 Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
Частина 2. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
4.1.3 Стаття 128. Цивільний позов у кримінальному провадженні
Частина 3. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.
Частина 5. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
4.1.4 Стаття 129. Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні
Частина 1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частина 3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
4.1.5 Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
Частина 1. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.
Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.
4.1.6 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.1.7 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
4.1.8 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
4.1.9 Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції
Частина 1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4.2 Закон України "Про прокуратуру" (в редакції Закону № 1020-VIII від 28 лютого 2016року, чинній на момент існування правовідносин)