Постанова
іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 441/845/17
провадження № 51-8328км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., |
| суддів | Білик Н.В., Ємця О.П., |
| за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисника | Червінської М.П., Гошовської Ю.М., ОСОБА_1 , Гавенка Б.І., |
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Гавенка Б.І. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 7 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 липня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 7 грудня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено до покарання: за пунктом 4 частини 2 статті 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 15 років, за частиною 1 статті 129 КК - у виді арешту на строк 6 місяців. На підставі частини 1 статті 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
2. ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, а також у погрозі вбивством за обставин, детально викладених у вироку. С уд визнав доведеним, що 16 квітня 2017 року о 17:15 біля будинку на АДРЕСА_2 він 17 разів ударив ножем в обличчя, шию, груди, спину та поперек своїй дружині ОСОБА_4, усвідомлюючи, що завдає особливих фізичних, психічних та моральних страждань через заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень у присутності їхнього малолітнього сина. Внаслідок колото-різаного ушкодження лівої легені, гортані та капсули лівої нирки, що призвело до гострої крововтрати, порушення функції центральної нервової системи, зупинки серцевої діяльності та дихання, потерпіла ОСОБА_4 померла.
3. Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 19 липня 2018 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг та заперечень
4. У майже аналогічних за змістом та доводами касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Сторона захисту стверджує, що:
- дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за статтею 116 КК, адже засуджений під час убивства перебував у стані сильного душевного хвилювання, що підтверджується висновком та показаннями експерта-психолога ОСОБА_5 ;
- висновки суду про кваліфікуючу ознаку вбивства - особливу жорстокість - ґрунтуються на припущеннях та показаннях свідка ОСОБА_6 , недопустимих у силу статті 97 КПК, оскільки вони є показаннями зі слів малолітнього ОСОБА_7 ;
- орган досудового розслідування не сформулював обвинувачення та не довів поза розумним сумнівом винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 129 КК;
- склад суду першої інстанції був незаконний, оскільки у розгляді справи брала участь присяжна ОСОБА_8, яка у протоколі попереднього відбору присяжних визначена не була.
6. Також сторона захисту вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки суд належним чином не спростував доводів, наведених у їхніх апеляційних скаргах щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильної кваліфікації діяння засудженого, а також усупереч вимогам частини 3 статті 404 КПК безпідставно відмовив стороні захисту в дослідженні відеозапису слідчого експерименту від 24 травня 2017 року за участю засудженого.
7. Крім того, засуджений вважає, що суди першої та апеляційної інстанції провели судовий розгляд однобічно, упереджено, з обвинувальним ухилом, а також указує на помилки та виправлення у процесуальних документах, на відсутність у матеріалах справи частини відеозапису слідчого експерименту за його участю, на незаконну заміну складу апеляційного суду в засіданні від 21 травня 2018 року та оголошення повного тексту ухвали за його відсутності.
8. Потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат Вольський А.Б. подали до Суду заперечення на касаційні скарги сторони захисту, в яких навели відповідні аргументи щодо необґрунтованості касаційних вимог та просили залишити судові рішення без зміни.
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
10. Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги сторони захисту.
11. Прокурор, що представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, заперечив проти задоволення касаційних скарг.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах та запереченнях доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги належить залишити без задоволення на таких підставах.
13. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
14. У своїх касаційних скаргах сторона захисту переважно посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Суд за наявності відповідних доводів сторони у справі здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Щодо наявності в діях засудженого складу злочину, передбаченого статтею 116 КК
15. Оцінюючи довід сторони захисту щодо неправильного застосування частини 2 статті 115 КК, Суд виходить із того, що кваліфікація дій винного за статтею 116 КК можлива лише тоді, коли обставини справи свідчать про наявність трьох обов`язкових елементів цього складу злочину:
- стан раптово виниклого сильного душевного хвилювання у винної особи;
- протизаконне насильство, систематичне знущання чи тяжка образа з боку потерпілого;
- причинний зв`язок між діями потерпілого та діями винної особи.
За відсутності хоча б одного з цих елементів, дії винної особи не можуть бути кваліфіковані за статтею 116 КК.
16. Суд першої інстанції не встановив, що потерпіла вчиняла дії, які можуть вважатися протизаконним насильством, систематичним знущанням чи тяжкою образою. Відсутність такого елемента складу злочину, навіть якщо б було доведено, що засуджений перебував у стані сильного душевного хвилювання, не дає підстав для кваліфікації його дій за статтею 116 КК.
17. Однак судом першої інстанції також встановлено, у тому числі на підставі висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 17 травня 2017 року № 252, що в період вчинення злочину засуджений, хоча й перебував в емоційному стані фрустрації, який певною мірою обмежив його можливість усвідомлення та розуміння ситуації, однак не перебував у стані фізіологічного афекту. Допитана в судовому засіданні експерт-психолог підтвердила цей свій висновок та пояснила, що на відміну від фрустрації, яка полягає в довготривалому накопиченні негативних емоцій, фізіологічний афект виникає раптово і триває короткий проміжок часу.
18. Таким чином, Суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для кваліфікації дій засудженого за статтею 116 КК, ґрунтується на встановлених обставинах справи, і доводи в касаційних скаргах не спростовують правильності цього висновку.
Щодо доводів про використання показань з чужих слів
19. Сторона захисту також стверджує, що висновок суду про особливу жорстокість при вчиненні засудженим убивства ґрунтується на недопустимому доказі, а саме на показаннях потерпілої ОСОБА_6, яка повідомила в суді, що коли її сестра ОСОБА_4 від неї пішла із сином ОСОБА_7, за деякий час ОСОБА_7 повернувся і сказав: "Тато порізав маму, ріже маму". Сторона захисту вважає, що це твердження є показаннями з чужих слів і не могло бути використано для доведення винуватості засудженого.
20. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Таким чином, показанням з чужих слів буде твердження про існування певного факту, який особа не сприймала особисто, а дізналася про нього зі слів іншої особи.
21. Для визначення того, чи є показання, в яких передаються висловлювання іншої особи, показаннями з чужих слів у значенні статті 97 КПК, необхідно встановити, чи надаються або використовуються ці висловлювання іншої особи для доведення існування того факту, про який стверджується в цьому переданому висловлюванні. Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з іншою метою, наприклад, для доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями з чужих слів відповідно до статті 97 КПК, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав.